2013 рік, початок.
Хтось Хведоровичу: "Ідєм в Європу, там бабла нємєряно!".
Хведорович:"Ух ти, ідєм!"
2013 рік, середина.
  Україна під проводом Хведоровича чимчикує до Європи. Вигуки "ура" з Заходу України та з її Сходу. Дамбас кричить ледь не гучніше за інших. Найбільш запеклі патрійолопи України перехрещують Ялинковича  в Нового Мазепу, а деяких незгодних пакують до в'язниці, не звертаючи уваги на попередні заслуги перед ПР та Хамом Межигірським.
  Але тут з'ясовується, що Європа має якісь умови. Запал трохи вщухає. Та й сусідня Росія пропонує якісь грошики й нікуди не йти.
2013 рік, дата наближається.
"А чи не спробувати нам якось на ту Європу надавити? Ну-мо зробимо вигляд, що ми передумали!" Обурення в Центрі та на Заході. Дамбас мовчить - чекає вказівок. Щоб посилити тиск на Європу вирішено зібрати прихильників європейського курсу на Майдані - народ дєскать трєбуєт падпісанія (карочє плюньтє на умови й дайте грошиків).
Ялинкович прівєтствуєт собравшіхся на Євромайданє: "Я раздєляю ваши чуйства"
2013 рік, дата підписання.
Нічого не вийшло, умови залишились, грошей не дали - Євромайдан можна розпускати. Організатори пішли, але дехто залишився. "Пачєму дєбіли нє расходятся? Дать ім па мазгам!". Дають.
 
Євромайдан перетворюється на Революцію Гідності.