A.S. Ситуація – ти маєш що сказати, ти маєш бажання казати, але ти геть не маєш часу аби казати. Що робити? Певно – оптимізувати зусилля і від коментування окремих подій починати робити огляди подій тижня. Результат – перед вами. Це – перша спроба.
 
Привіт працююча країна!
 
Висловлюю глибоке співчуття через закінчення вихідних і позаяк новий тиждень уже реальність, у понеділок зраночку робимо короткий огляд подій тижня минулого. З вами публіцист і письменник Дмитро Калинчук. Ніякої ангажованості та запроданства, інформацію подано виключно за давніми традиціями тюркських аксакалів і українських кобзарів – що бачу, те співаю.
 
Головними подіями тижня минулого було те, чого не сталося – Руській марш і російський наступ на Маріуполь. Широко розрекламований в мережі Русскій марш закінчився так само як чимало національних проектів made in the Kremlin – багато галасу при нульовому результаті. На Майдан Незалежності в Києві прибічники вошей, лаптів і домострою зібралися в кількості аж одної особи, тож віддуватися за них довелося затриманій міліцією (через відсутність документів) репортерці відомого російського творця альтернативної правди LifeNews. За кілька годин репортерку випустили – шукати нові злочини «Київської хунти». Проте ЗМІ Росії вже встигли зліпити з неї чергову жертву фашизму. Не дарма говорять, якщо московська преса шпетить тебе незаслужено – піди і заслужи.
 
Ще більше за столицю України діставила столиця гумору. В Одесі, яка ще недавно вважалася бастіоном росіянства, на «Єкатерининському марші» з проросійського боку єдиною учасницею виявилася сама бронзова Катерина ІІ. Прогрес очевидний – нещодавно навіть у Києві «Рускій марш» збирав рівні кількості прибічників незалежної України та оновленої імперії. Звісно, ще більш вагомим ударом по рашизму був би «Рускій марш» під гаслами «Росія – не Путін» та «Руки геть від України», і такий варіант навіть обговорювався націоналістичною спільнотою. Але, як казав у відомому анекдоті Джавахарлал Неру – «все треба в міру».
 
Очікуваний у понеділок наступ російських військ на Маріуполь, на щастя, не відбувся. Чого не можна сказати про локальні спроби наступів на інших ділянках фронту. Протягом всього тижня на Донбасі гриміла зброя і гинули українські військові. Експерти криком кричать про нарощування Росією на Донбасі своїх сил і це підтверджується численними фото і відео-матеріалами. Та чи сунуть в наступ російсько-терористичні банди?
 
Відомий російський драматург і аналітик антипутінського спрямування Владімір Голишев вважає, що прихід російських військ на Донбас пов'язаний з єдиною причиною – зимою: «Новороссию слить он боится. Войска вернуть в казармы — тоже. А если не в казармы, то куда? В противоположную сторону, конечно — на зимние квартиры, к гостеприимным жителям Донбасса». Інакше, мовляв, – доведеться москалям відморожувати свої тендітні члонки в широких Ростовських степах. Проте більшість експертів сходиться на тому, що російського наступу нам не уникнути. Очевидно, без суходільного коридору Росії не вдасться забезпечити Крим. Несприятливою для Москви стає ситуація на Донбасі, фінансувати ці абсолютно збиткові регіони Москва грошей не має, а тим часом популяція Моторол, Мозгових, Козицьких та інших Гіві все більш зухвало грабує місцеве населення, та влаштовує розборки між собою і з російською армією. Відволікти їх всіх здатна лише війна.
 
Українцям треба усвідомити – мирні часи для нас закінчилися дуже й дуже надовго. З цілої низки причин, Росія від України відчепиться мабуть тільки в день свого розвалу, а цей процес породить таку кількість Моторол і Гіві уже в самій Росії, що не буде кращої охорони спокою наших кордонів за впоряджену армію. Нічого не поробиш, в українця два раба – бо життя то боротьба.
 
В РНБО російську загрозу явно сприймають цілковито всерйоз – після чотирьох годин засідання у вівторок 4 листопада президент Петро Порошенко пообіцяв скасувати закон про особливий статус окупованих територій, а збройним силам наказав бути готовими до песимістичного розвитку подій. І зразу зауважив, що вже сформовані кілька нових частин і об'єднань, які дозволять вже зараз перекрити можливий наступ в напрямку Маріуполя, Бердянська, Харкова і північніше Луганська, в напрямку Дніпропетровської області. Зауваження мусило викликати нервовий тик у сотень українських волонтерів – вони як ніхто знають, що в наших реаліях «формування нової частини», це: теплого одягу нема, нормального харчування нема, тепла нема, інструментів нема… все як у класиці совкового картуна – «палєзних іскапаємих нєт, вади нєт, насєлєна робатамі».
 
Чи знає про все це президент? Можливо що не тільки не знає, а взагалі перебуває в альтенативній реальності. Історія зі здачею терористам 32-го блок-посту, на всю країну продемонструвала – про ситуацію на фронті президентові брешуть на рівні Генштабу. Позаяк керівництво головного штабу країни після тої історії все лишилося на своїх місцях, цілковито можливо, що пан президент всерйоз упевнений, що під Маріуполем і Волновахою вже збудовані лінії Мажино, Маннергейма і Зігфрида в поєднанні і що сидять на них солдати екіпіровані не гірше за «зелених беретів» made in USA.
 
До речі про волонтерів. Протягом тижня дивовижними заявами порадували громадськість новий міністр оборони Степан Полторак та відомий волонтер, і по сумісництву радник президента України Юрій «Фенікс» Бірюков. Міністерство оборони на конкурсній основі бере на роботу дванадцять представників волонтерських організацій з метою посилення департаментів, пов’язаних з речовим, продовольчим та медичним забезпеченням. За кілька днів – ще новина, відбулося підписання меморандуму про спільну роботу між МО та компанією PricewaterhouseCoopers (входить до четвірки світових аудиторських компаній) про проведення аудиту та діагностики більш як 100 підприємств з орбіти МО. Перше, що спадає на думку – новий міністр хоче знати, чого ще не докрали до нього і чим можна поживитися йому. Волонтерів же на роботу беруть, аби завжди мати під рукою відмазку: «Ваші волонтери робили», або створити їм умови, аби самі розбіглися, а потім сказати – «навіть волонтери нашої напруги не витримали». Всі ми зіпсовані сьогоденням. Проте – дуже й дуже кортить сподіватися що плани МО – всерйоз, надовго і на краще. Тож якщо замисли Ваші щирі – палких успіхів Вам, пане міністре оборони!
 
Але повернемося до Зони АТО. Прем’єр Арсеній Яценюк 5 листопада заявив, що Україна не буде надавати дотації окупованим територіям (34,2 млрд грн.), натомість продовжуватиме їх забезпечувати газом і світлом. Спільно із заявою урядовців про намір продовжувати купувати вугілля з шахт, що зараз перебувають під контролем російських найманців, ця новина викликала в пресі та в Інтернеті нову хвилю збурених криків «всепропало-насзлили». «Окуповані території це «чорна діра» поставки в яку та ще й такого специфічного товару, як газ і електроенергія обчислити практично не можливо. Все вкрадене і продане по лівих схемах можна буде списувати на «Донбас» - заявило видання «Тексти». Не заперечиш, цинізмом наших чиновників не здивуєш навіть босів бруклінської мафії. В Україні наразі, як в Британії XVIII ст., крадуть, купують і заробляють практично на всьому. Але тут – кілька сухих цифр і фактів.
 
У ще невоєнному лютому 2014 р. тонну товарного вугілля, за даними міністерства енергетики державні шахти реалізовували по ціні 484 грн., при собівартості 1340,5 грн. Міністерство чесно визнало, що збиток від продажу вугілля державними шахтами за один тільки лютий становив 1,3 млрд. грн., і покривався цей збиток з бюджету країни. Таким чином заяви прем’єра і міністра палива і енергетики можна розуміти ще й так: «Вугілля ми у вас купувати будемо, а збитки ваші гасити – ні. Не подобається – запропонуйте Москві».
 
З газом та електрикою – ще смішніше. Поки київські аналітики ламали голови над питанням хто і скільки крастиме на цих оборудках, виконання прем’єром своєї обіцянки повністю унеможливили самі ж терористи, пошкодивши біля Кіровська лінію електропередач. Схожа ситуація по всьому Донбасу. Директор центру громадських досліджень «Український меридіан» Дмитро Левусь відвертим текстом говорить, що зима для Лугандону це драйв, треш і соціальна катастрофа, там не газ давати – там відновлювати інфраструктуру треба. Зимою питання долі мирних мешканців на Донбасі обов’язково постане перед, ну дуже толерантною радою ЄС… і от питання, що тоді заволає європейська лівота (червоні) і правота (Лі Пен з компанією)? А заволають вони, що це Україна поруйнувала Донбас і довела до катастрофи. Саме тут і знадобляться козири української сторони у вигляді згоди і вугілля купляти, і світло давати і газ… Який до речі брати ми будемо таки у Європейських компаній, лишивши Росію лише запасним варіантом – на випадок морозів на кшталт позаминулого року – про це заявив голова правління НАК «Нафтогаз України», Андрій Коболев.
 
Не буде в Україні ані власних Талейранів, ані власних Фуше. Незламні журналісти-правдоруби, нездатні жити на депутатську зарплатню, наших Талейранів завалять ще на перших кроках їхніх хитромудрих комбінацій.
 
Продовжимо про економічні теми. Ніщо так не відволікає українця від падіння курсу гривні, як падіння курсу рубля. Та поки рубль впав на дно і почав енергійно копати, з валютою в Україні сталося три неприємні речі – гривні впала, долар в обмінниках не з’явився, а широким масам підприємців різко закортіло дотягнутися до горла Наталії Гонтаревої. Голову Нацбанку вже звинуватили і в масштабній спекуляції, і в провадженні «африканської моделі» потрійних курсів (для «своїх банків – для інших банків – для чорного ринку»), тощо. Єдине чого не пояснюють всі ці схеми – відсутності долара. Хай так, нема дешевого долара, але чому його немає як таке? Чому банківська каса прийнявши долари в одного клієнта не продає їх наступному? Припущу – Нацбанк запустив схему вилучення доларів у населення з одної єдиної причини – скаженої потреби держави у валюті у зв’язку з війною. Гарно це чи погано – питання дискусійне, але очевидно – це краще за булгаковське «Здавайте валюту!»
 
Зі смішного. Російські ЗМІ радісно повідомили про те, що Угорщина прийняла закони що спростять будівництво Південного потоку. Маю повідомити – тремчу від страху і з жахом чекаю про приєднання до Південного потоку ще й Мексики, Австралії та Республіки Чад. Чим і як відновити будівництво Південного потоку здатна Угорщина, яка не має прямого виходу до моря – знають тільки на російському ТБ.
 
А європейські структури тим часом знову заходилися боротися за права в Україні сексуальних меншин. Тільки опікуванням про спільноту українських мазохістів можна пояснити прохання верховного представника Євросоюзу з іноземних справ та політики безпеки Федерики Могерині до президента Порошенка не відмовлятися від виконання Мінських домовленостей «навіть якщо вони виконуються не так як нам хотілося б». Саме мазохізмом називається здатність людини здобувати задоволення від приниження і насилля. «Коли я була в Артемівську на моїх очах привезли бійця, для якого реанімаційні заходи виявилися вже непотрібні. А потім поступив хлопець з двома відірваними ногами. Це перемир’я?» - запитує відомий волонтер Наталія Воронкова. Як бачимо з насиллям і приниженням – все гаразд, лишилося тільки аби ми від цього кайфувати почали. Кортить лише спитати у високопосадових пані з ЄС, якщо ви вже заходилися поголовно робити з нас мазохістів, може почали б з панчіх, сексуальної білизни та батогів? Що ж ви нас зразу «градами» та гарматами?
 
Натомість американці показали, що їх бути мазохістами уже порядно і добряче задовбало – на проміжних виборах більшість в конгресі США взяла Республіканська партія. Убивство американського посла в Бенгазі та злам Москвою всієї системи світової безпеки, що існувала від 1945 р. (гарантом якої виступали США) таки поставили питання про лідерство США у світі, і розбудили в американцях кров ковбоїв-траперів та рейнджерів Рейгана. Експерти по-різному оцінюють можливі зміни в політиці Білого дому, але сходяться на тому, що риторика американської дипломатії буде ставати жорсткішою і в першу чергу – до Росії. Президенту Обамі доведеться тепер шукати спільну мову з конгресом і водночас ублажати виборців, які знову захотіли відновлення колишньої величі США.
 
І певно, реакції вже почалися. Журнал «The Wall Street Journal» пославшись на свої джерела, об’явив про намір прокуратури США перевірити оборудки здійснені компанією Gunvor Group, співвласником якої донедавна був наближений до Владіміра Путіна бізнесмен Геннадій Тимченко. Прокуратура США за традицією не підтвердила і не спростувала цієї інформації, натомість сам Тимченко соловейком заспівав, що розслідування викликане спробою влади США ударити по Владіміру Путіну. Тимченко не пояснив як можна ударити по Путіну, проводячи розслідування проти компанії з якої він не має жодних стосунків (за словами його прес-служби)? Але враховуючи, що Тимченка в середовищі бізнесменів називають не інакше як «гаманцем Путіна», і з огляду на прийнятий в Росії «закон Роттенберга» (передбачає виплату з федерального бюджету компенсації російським громадянам, на закордонне майно яких накладений арешт за рішенням іноземних судів) можна припустити, що падіння рубля залежатиме не тільки від ціни на нафту і припиниться ще дуже й дуже не скоро.
 
А зрештою, хай розбираються самі. Ми ж і для друзів і для ворогів процитуємо ще один відомий український анекдот. Скажемо всім їм:
 
Нехай щастить!