У тім хорошому селі.
Чорніше чорної землі
Блукають люди, повсихали
Сади зелені, погнили
Біленькі хати, повалялись,
Стави бур’яном поросли.
Село неначе погоріло,
Неначе люде подуріли,
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть!..
----------------------------
І не в однім отім селі,
А скрізь на славній Україні
Людей у ярма запрягли
Пани лукаві... Гинуть! Гинуть!
У ярмах лицарські сини,
А препоганії пани
Жидам, братам своїм хорошим,
Остатні продають штани...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Погано дуже, страх погано!
В оцій пустині пропадать.
А ще поганше на Украйні Дивитись, плакать — і мовчать!
Читаючи ці безсмертні рядки нашого великого поета, які він написав ще в далекому 1867 році і дивуючись, до чого ж своєчасні ці рядки. Хтось сказав, що українці гордий народ. Не вірте. Народ не помінявся. Як був рабом 150 років тому, так і залишився рабом.
До чого це я все? Та до того ж. До результатів наших виборів. Невже ми всі бажаемо жити в тому лайні, в якому ми живемо в плині 23 років, так званої свободи.
Почалося з того, що побоялися обрати Чорновола. А як же! Бандерівець! Націоналіст!
Обрали колишнього партійного діяча, хоча в тій когорті колишніх не буває, та ще котрий відповідав за ідеологію в КПРС! Ну треба ж бути такими баранами! Отримали те, що отримали. Благополучно випарувався в невідомому напрямку один із найбільших і найуспішніших у світі Чорноморський флот. Інфляцію таку влаштував, що не встигали фантики друкувати. Прихватизували, навіть не за копійки, а за якісь папірці, фабрики та заводи, вибудувавши цим міцний фундамент для побудови олігархічного капіталу, у самому гіршому його вигляді. Побачивши, що партійними методами країною неможливо управляти, Крачук пішов, і хто став на його місце? Червоний директор, колишній секретар партійної організації на правах райкому партії. При ньому успішно закінчилася приватизація і олігархи почали наростати жирком, в тому числі і сам президент з його зятьком. І знову ж таки. Цього злодюгу і вбивцю червоного директора, олігархи за ручку затягли в кріслу президента, прибравши по дорозі всіх неугодних
Після цього, використавши факт народного виступу, на сцену вискочив голодний пасічник, руки якого не крали, і якого, дуже задешево купили, давши йому дачку в Кончі-Заспі серед сильних світу цього. Народ, як завжди, проковтнув. Невелика активна купка думаючих і розумних людей не змогли цьому запобігти. Їх голосів було недостатньо. І знову «Німі на панщину ідуть, І діточок своих ведуть! ..»
Але після було найстрашніше. Цей недоумок, почувши запах грошей, вивів на арену головного бандита, якого, навіть практично німа більшість не змогла витримати. Його знесли, але знову сталося те ж саме, що і завжди. Люди воювали за одне, а владу захопили інші. Знову ж, придурочна більшість дала свої голоси за рідного «брата» бандита і хама. Та ще віддало йому 54%! От так от, приїхали! Майже всі мешканці нащого болота боїться змін. Гасло обивателя - «А мені в болоті тепло і сиро» спрацював як завжди. Болото не любить змін і отримали те, що бажали. Хама №2. Але народу цього. виявилося замало. І не дивлячись на брехню Карамелькіна, і те, що він не виконав. а ні жодної своєї обіцянки, і продовжував ліпити солодкі макарони на розчепірені, чекаючих цих макаронів, вуха обивателів, знову на виборах в раду віддали свої голоси йому. Не має значення яке «Він» має ім'я. Це може бути або БПП або «Бойового кролика» чи «Хтось комусь допомагає» або «Опозиція ..» - всі вони мають одне спільне імя- олігархат.
Дуже яскравий приклад виборів в одному їх виборчих дільниць місті Одеси. А саме 135 ділянка, де обирається улюбленець Одеси і всіх бабусь, а також піонерів і священнослужителів, незабутній Кидалов. На одній з виборчих дільниць, що знаходиться в самому мальовничому і раніше аристократичному районі міста Одеси, яка знаходиться на тихій, зеленій, гарній вулиці, де люди живуть тільки з одного боку, а з іншого боку знаходиться великий зелений парк, розвивалися події гідні, напевно пера великого Шекспіра, а не вашого покірного слуги.
Між іншим, там особливих порушень не було, ну може не рахуючи того, що за кілька днів до виборів, в одному з розташованому поряд гуртожитків, в якому, в звичайні дні, прописано близько двохсот студентів, (ну, як ви напевно самі здогадалися, усі ці спудеї з Юридичної Академії вищезгаданого кандидата) то виявляеться. що там. на день виборів. прописані не двісті, а тисяча двісті спудеїв з тієї ж Академії. Виборців на цій виборчій дільниці зареєстровано всього 2200 чоловік, з них, 1200 виборців із Юридичної Академії, у якої почесний ректор і гаманець, ну вгадайте хто ..... Ну звичайно Ківалов!
На тієї ж дільниці. у комісії з 18 членів виборчої комісії 16 членів мають або пряме або неопорядкованні стосунки до вищезгаданого кандидата. Здогадайтесь. хто найчеснішим чином виграв на цій ділянці, не вдаючись до ніяким фальсифікаціям, звичайно якщо не рахуючи ораву студентів підпорядкованої йому академії. Звичайно найчесніший кандидат. Але більше. Навіть не дивлячись на таку перевагу в силі, члени підзвітною Кидалову комісії, створювали дива, щоб не мати а ні жодного акта про порушення, не звертаючи уваги навіть на присутніх спостерігачів з Европи
А як же проголосувало решта населення на цій ділянці. Одеса не була б Одесою, якби майже всі добровільно. підкреслюю. добровільно. віддали свої дорогоцінні голоси за комуністів, регіоналів і приєднананих до них Карамелькіна з Кроликом.
А потім кричимо, чому ми так погано живемо? І у всіх є на це едина, мабуть сама вірна відповідь. Ми живемо погано бо «Все пропало і Воровкасучкаблох» все вкрала, домовилася з Медведчуком, Путіну віддала Крим і Донбас за декілька нових кофтинок. Все. Слів більше немає, залишилися одні недруковані вирази.
Слава Україні.
