Чалапаю я сьогодні по місту. Мирненько так чалапаю, нікого не чіпаю. Під ноги дивлюся, калабані обходжу. В голові фігню всяку перевертаю. Думу нашу українську думаю. Як зробити так, що всюди вспіти і ще в плюсі лишитися. Коротше, весь в собі. Із зовнішніх подразників, як я казав, тільки калюжі. Аж раптом в поле зору попадає сторонній предмет. Точніше, два. Дві жіночі ноги, обтягнутих двадцятиденовими колготками. Я зупинився і почав повільно підводити очі. Ноги були довгими і прикриті міні спідничкою саме в тому місці, вище якого вже починався несмак. Якщо, в принципі, несмак може стосуватися таких ніг. Мушу сказати, що вони були зразково-показовими. Якби Терпсихора їх побачила, то пачку гаванських сигар вона зкурила б одною нервовою затяжкою.
Затримавшись на ногах і швиденько минувши спідничку і курточку, моя пара очей піднялася догори і зустрілася з її парою. Очі, як, зрештою, і все її чудове обличчя щиро посміхалися, закликаючи до початку спілкування. Попри розуміння того, що та посмішка адресується саме мені, я почав вертіти головою, шукаючи поблизу якогось красеня. В голові майнула думка, що, мої, засліплені ногами, очі могли побачити тільки одне її око. А при деяких варіантах зизоокості інколи можна втрапити в халепу, вирішивши, що дивляться саме на тебе. Але довкола не було нікого, якщо не рахувати бомжа, який жебракував неподалік. Про всяк випадок перевіривши, що обидва її чудових ока дивляться саме на мене, а не на того безхатька, я взявся набирати повітря в легені, що почати розмову. Та вона мене випередила:
– Голосуйте за нашого кандидата, – від облому я онімів і заціпенів. Чим вона швиденько скористалася і всунула мені в рук календарик, флаєр і буклет, замотані в кольорову газету. Зазвичай я відмовляюсь від тої макулатури. А тут інстинкт не спрацював. Отож, злий на себе за свою слабкість, почвалав до найближчої сміттєвої урни.
Єдине, що тішило, це те, що за ту нехитру роботу дівча отримувало доволі непогані гроші. Перед виборами багаті зненацька добрішають і починають легше розставатися з грішми. Заміть чергового Лексуса – бігморди. Заміть Мерседеса – друк агіток, а значить, зарплата дизайнерам, друкарям, підборщикам, пакувальникам… Заміть Майбаха – плата тим, хто потім з палаток ту всю макулатуру роздає. А там ще і виборчу комісію треба оплатити. І кругом гроші, гроші, гроші.
Кажуть, мажоритарник-переможець витрачає від 2 до 10 зелених лимонів. Якщо взяти до уваги те, що його конкуренти теж «влітали», то легко можна брати 5 млн. недозрілих кислих фруктів за середнє по округах. Множимо на 200 округів (без Криму і лугандону). Виходить дев’ять нулів американських президентів. З бюджету на вибори витрачається лярд українських, а кандидат докладають ще 14 своїх кревних. То ось чому вони перед позачерговими виборами зазвичай так кричать в інтернетах і медіа, що їм шкода гроші тратити. Тільки кажуть нам про бюджетні, а самі за свої переживають. Ох, як не хочеться багатим з бідними ділитися.
Але є у них ще одна стаття витрат на виборах. Купівля голосів. Показуєш дядькові на виході з дільниці у мобілці фотографію бюлетеня з відміткою у потрібній клітинці – отримуй 200-300 гривень. Для декого це непогана сума. Може й не хочеться голосувати за негідника, але гроші таки роблять своє. Декотрі партії закладають досить великі кошти на такі витрати. І, якщо ми ті гроші не виберемо, то вони знову будуть просаджені на якесь феррарі-мазераті, тобто будуть безнадійно втраченими для нашої економіки. А часи зараз важкі, кожен мільйон на рахунку. Тож, замість боротися з тим явищем, я пропоную його використати. Тобто, гроші взяти, а голосу не дати.
В принципі, можна сфотографувати на дільниці свій бюлетень, вдома фотошопом перенести галочку в іншу клітинку, знову залити в мобілку і тоді вже показати своє творіння тому дядькові. Але так доведеться два рази ходити на дільницю. А то вже, як кажуть студенти, основні «продавці» голосів, в лом. Отже, треба, щоб професійно відфотошоплених фотографій бюлетнів в неті було повно вже години до десятої. А посиланнячка на них розповсюдити через соціальні мережі. Щоб кожен міг завантажити і чесно, без гвалтування совісті, заробити пару копійок.
Якщо люди мають зайві гроші і готові ними поділитися, то навіщо їх в цьому обмежувати?