Як українському націоналісту мені завжди було дивним оте бажання наших співгромадян прилаштуватись під Росію і чекати милості від неї.
Адже вся історія вчила лише про те, що ті хто йшов шляхом проросійського холуйства і зради українства закінчували досить сумно.
В кращому випадку їх чекало забуття і тихе доживання віку (ну як наприклад товарища Пєтровського котрий почав як один з лідерів так званої Донецько-Криворізької республіки, а скінчив завгоспом музею Леніна в Москві), а міг бути і розстріляний як товарищ Волох котрий вчинив бунт проти Петлюри і перейшов на бік більшовиків та був ними розкритий як ворог народу і розстріляний.
Так відбувалось ще з часів гетьманів.
 
Але то все постаті особистостей. Але подібні думки москвофільства інколи охоплювали ілі верстви населення та території.
Отже для того щоб визначити що буде з Донбасом можна поглянути на Галичину.
Це сьогодні Галичина ледь не основа традицій та оплот українства. І її прийнято вважати рушиєм націоналістичного руху.
А ось же зовсім нещодавно, у якомусь там 1914 році там чекали російського царя як визволителя.
Які настрої панували? Адже український націоналізм виник зовсім не в Галичині, а на окупованих отим рузьким  міром українських теренах.
Ось як вдало показав наш український поет настрої тогочасного москвофільства в Галичині:
 

Володимир Самійленко
 
ВОЗСОЄДИНЄННИЙ ГАЛИЧАНИН  (ПРОМОВА)
 
Поважний зборе! хочу я
Вам розказать душі для втіхи,
Які Галичина моя
Зробила в   р у с с ь к о с т і   успіхи.
Я дуже б легко вам довів,
Що ви тепер як Бог для неї.
Ах, дайте, дайте сто рублів
Слузі всерусської ідеї!
 
Наш Галич прагне вже давно
До   м а т і н к и   прийти в обійми.
Він зна, що захід - то багно,
І він освіту східну прийме.
То певно так. Без зайвих слів -
У вас учені - Прометеї.
Ах, дайте, дайте сто рублів
Слузі всерусської ідеї!
 
Письменство ваше - то для ран
Бальзам духовний. Всяк те знає.
Як жаль, що з твердих галичан
Ніхто нічого не читає!
Але пошліть їм з п'ять томів
Х е р а с к о в о ї   епопеї...
Ах, дайте, дайте сто рублів
Слузі всерусської ідеї!
 
Хоча тепер в краю моїм
Ще всі русинами лишились,
Але вже стидно їм самим,
Що не в Москві вони родились.
Повірте, що вони батьків
Соромляться з біди тієї.
Ах, дайте, дайте сто рублів
Слузі всерусської ідеї!
 
У нас ще мова рідна є,
Але я вияснив докладно
Переконання те своє,
Що в їй двох слів не скажеш складно,
Що  т о   є с т ь   м о в а   п а с т у х і в,
А не суспільності всієї...
Ах, дайте, дайте сто рублів
Слузі всерусської ідеї!
 
У нас Шевченко єсть, я чув,
Але про його вже ні слова,
Який би гарний він не був,
Не більший він від Хомякова,
Хоч я того й не зрозумів,
Дарма: voluntas fiat Dei!
Ах, дайте, дайте сто рублів
Слузі всерусської ідеї!
 
Над нашим краєм за наш край
Ми помстимось, ви так і знайте.
Хоч проти нас усі, - нехай,
Нехай працюють, не вважайте,
Ось я до вас себе привів,
Другі ж усі - то все пігмеї!
Ах, дайте, дайте сто рублів
Слузі всерусської ідеї!
 
1890
 
 
Автор пародіює промову письменника та церковного діяча, одного з провідників галицького москвофільства Івана Наумовича в "Славянском благотворительном комитете" - громадській установі в Росії, що ставила собі за мету доброчинну допомогу слов'янським народам, тим самим фінансуючи ширення ідей російського монархізму.
Херасков Михайло Матвійович - російський письменник, автор поеми "Россіяда", в якій прославляється цар Іван Грозний.
Хомяков Олексій Степанович - російський філософ, поет, публіцист, ідеолог слов'янофільства в Росії.

А от що казали самі москалі:

"Как любить Русь и бороться за нее надо всем, нам поучиться у галичан"
(Из речи в Государственной Думе графа В.А. Бобринского, 1911 г.

Та в Росії і досі в перепису населення велено всіх хто назветься Лемками, Бойками та Русинами і Гуцулами в статистику давати як РУССКІЄ.
 
Як це схоже на Донбас останніх 23 роки? Чи не так?
 
Але що відбулось потім? Чому все стало інакшим?
 
А сталась проста штука. До них в Галіцію прийшов рузкій мір.

 
Вперше у 1914-17 роках.
І цей прихід сильно скоротив поголів'я москвофілів.
Остаточно це поголів'я було знищено у 1939-му.
Коли навіть колишні західно-українські комуністи цілими колишніми обкомами вступали до лав ОУН-УПА......................
З тих пір населення було остаточно вилікуване.
Так окремі мерзотники зрадники українства там лишились. Але наразі процент цього русмірського лайна не перевищує середньостатистичний процент аналогічного зрадницького лайна в усіх країнах по світі.
 
На сьогодні рузкій мір котрий так довго чекали на Донбасі прийшов в їх дім. І наразі відбувається певна руйнація шаблонів.
Це Вікторія Нуланд привозила "абарзєвшим русофобам" на Майдан пєчєнькі. А Блядімір Блядімірович він конкретний пацан він прислав чеченців та їх статевих партнерів кізяків з Ростова..................
І тепер 2/3 мають можливість споглядати, а 1/3 (там де більш за все чекали рузкій мір) відчувати на собі як їхній край буквально расхуярівают (коли танками і градами), а коли просто камазами вивозять добро в Росію............
Натомість аборигенам (як завжди в таких випадках) пропонують просто спостерігати і радіти рузкаму царю. А замість пєчєнєк будуть московський час, язик ну і всі прєлєсті придністровсько-абхазького варіанту.
І лише тоді коли свідомість місцевих мешканців зміниться як це відбувалось на Галичині, тоді Донбас та і Крим долучаться до української політичної нації. Як це сталось з Галичиною. І навіть стануть в авангарді українського націоналізму.
Власне це все і відбувається.
Досить згадати Краматорськ та Маріуполь в травні коли там стрибали під українську техніку і закликали Блядіміра Блядіміровича Хуйло ввести війська, та ось вересень-жовтень коли в Краматорську відбувсь марш УПА, а в Маріуполі багатотисячні патріотичні українські мітинги.
І це лише початок.
Далі буде більше.
А ще далі ми отримуємо східноукраїнських героїв націоналістів таких, що Бандера нам ще здасться лібералом.