Останнім часом щоденні новини, прямо скажемо, не додають оптимізму. Терористи обстрілюють наші позиції, вбивають бійців та мирних жителів, прокурори та судді відпускають на волю сепаратистів та вбивць, колишні регіонали повертаються до владних кабінетів, махровим цвітом квітне корупція. Словом, живемо по-новому.
 
Аж ось нарешті з’явилася й позитивна новина – фабрика Roshen у Росії відновила роботу.  Читаєш, і душа радіє. По-перше, за нашого президента. Що там не кажіть, а якась копійчина таки надходить до його сімейного бюджету. І це неабиякий плюс. Для нього.
 
По-друге, за Російську Федерацію. Адже податки від «свечного заводика» потрапляють безпосередньо до російської казни. Злі язики скажуть, що президент отримує гроші від агресора, окупанта. І що його підприємство своїми податками фінансує того ж таки агресора й окупанта. Ну, на те вони й злі, ці язики. Не звертаймо на них увагу.
 
По-третє, за російських солдат, та всіляких «добровольців» та  «ополченців». Звісно, цукерки та шоколадки, це не гранатомети і навіть не набої. Та все ж приємно після виснажливих боїв з ненависними «укропами» поласувати солодощами від їхнього президента. Як там у Висоцького – «чтоб было слаще воевать ему».
 
Хотілось би порадіти й за Україну, та тут облом, чомусь не виходить порадіти. Певно радощі у нас різні. Чи не тому президент не хоче офіційно назвати речі своїми іменами? Війну назвати війною, а не якоюсь антитерористичною операцією, Росію назвати агресором і окупантом, а на території, де триває так звана гібридна війна, оголосити воєнний стан з усіма наслідками, що з цього випливають.
 
Цікаво, а як там з Севморзаводом, ну з тим, що у Севастополі. Який ремонтує військові кораблі РФ. І контрольний пакет акцій якого належить Петру Олексійовичу. Він теж успішно працює?
 
А тепер перенесімося на 73 роки, у жовтень 1941 року. Над країною нависла смертельна загроза, гітлерівські війська на підступах до Москви. І раптом Совінформбюро повідомляє: «Кондитерська (макаронна, трикотажна) фабрика товариша Сталіна відновила роботу у Німеччині». Можете таке собі уявити? Таке і в страшному сні не примариться.
 
Не мною відкрито, що бізнес і влада несумісні, а президент-бізнесмен у критичний для країни час може становити пряму загрозу державі. У чому ми ще, боюсь, переконаємось.