Чому Майдан переміг?
Напевно тому що на Майдані було:
 
- Єдність всіх і готовність терпіти все задля перемоги.
- Ми критикували Гриценко за його недолугі виступи. Ми критикували Ляшко. Ми критикували ТРІЙКУ котра постійно щось мямлила.
 
Було все. Були сварки між Спільною справою і Свободою навіть з бійками. Були якісь не зрозумілі захоплення міністерств. Були якісь незрозумілі меморандуми про перемир'я. Були круглі столи. Був піар і популізм.
Була зрада.
Тодішній генштаб теж діяв якось дивно. Ломились на Банковій, коли по Шовковичній біли навіть НЕЗАХИЩЕНІ міліцією проходи до АП.
Ломились на Грушевськогоколи по Інститутськй були провулки досить слабо захищені, а тим часом на Грушевського  в тилу в Укрдомі був розташований загін міліції..
Було дезертирство (Саме так шановні. в ніч на 19 лютого з Майдану дезертирували всі партструктури Свободи, Удару, Батьківщини і Правого Сектору, а прості сотні теж багато втратили) Лишились прості активісти, партійні активісти вже без підтримки партії, а суто на власному ентузіазмі.
Але ми вистояли.
Молили Бога. ВІРИЛИ. СПОДІВАЛИСЬ. Терпіли і боролись. І вистояли. І ПЕРЕМОГЛИ.
 

Що маємо тепер:
 
Та все це саме і маємо.
Можливо просто в більшому масштабі.
Тоді загинуло сотня з гаком. Тепер тисяча з гаком.
Тоді запускали петарди, тепер гради................... тоді беркут тепер десантура і ГРУ РФ. Тоді тітушки котрі вбивали, тепер "ополченці". Тоді барикади були на Грушевського, тепер біля Донецьку.
Той самий недолугий політикум.
І дезертирство є.
І популізм через край.
І генштаб спокою не дає.
 
Але тепер ми точно програємо.
Тепер в нас не має надії. Зате є ЗНЕВІРА. НЕБАЖАННЯ  СПОДІВАТИСЬ І ТЕРПІТИ. І навіть відсутність бажання боротись, а суто є бажання кричати хникати, жалітись, вимагати все зараз. Винуватити всіх і вся.
І все це ми робимо щоденно і постійно. Сіємо зневіру, паніку чим відбиваємо бажання боротись в інших.
Думаєте довго би люди на барикадах Грушевського протримались би якщо би бачили що за їх спиною НІКОГО  НЕ  МАЄ, а ті хто є постійно сруться між собою?
Якщо тоді в нас були претензії до ДАЇ, то ми брали і йшли до ДАЇ і вимагали. А тепер лише в Інтернет скиглемо, що ось прийдуть фронтовики і порядок наведуть.
 
Так само в Лугандоні закликали Путіна.
З таким настроєм до нас може прийти лише Путін, а з ним і повний піздець. Чи думаєте він наведе порядок і підніме всім пенсії?
 

Чи думаєте Майдан би переміг якби в нас тоді були такі настрої які є тепер?
І якщо ми тепер похєримо нашу перемогу на Майдані, то всі жертви були марними, а натомість прийде ще більше горе і більші жертви.
Тоді ми чітко розуміли:
- Спершу треба прогнати Януковича, тоді наводити лад.
Чому тепер не розуміємо, що спершу треба:
- Збудувати боєздатну армію та провести вибори в ВР щоб там не було хоч би комуністів (цієї відвертої і не прихованої 5-ї колони), а потім тиснути на владу і робити це щоденно.
Чи ви думаєте що в різних там Голандіях Швейцаріях раз два і всього домоглись? Що там багатії добріші, а прокурори чесніші?
Там те саме, просто там є ЩОДЕННИЙ  КОНТРОЛЬ  ВСІХ  І  ВСЯ. І якщо хтось починає ФІЛОНИТИ ТО ЙОГО ШВИДКО ПОМІЧАЮТЬ І РОБЛЯТЬ ВАГОМІ ЗАУВАЖЕННЯ
 

В березні в Україні було 6 тисяч боєздатного війська. Тепер 60 000. В Березні в нас не було навіть техніки, тепер хоч трохи вона є. В Серпні хоч і з великими втратами але ми витримали атаку Хуйла.
Власне в нас є два виходи або здатись або продовжити боротьбу і перемогти.
Але для перемоги потрібно діяти як тоді на Майдані. ВІРИТИ. МОЛИТИСЬ. СПОДІВАТИСЬ,  БОРОТИСЬ.
Тоді і переможемо.