Вранішнє таксі до аеропорту.
Водія, ненабагато молодшого за мене, тягло до розмови. Чоловічої розмови – політика, футбол, війна.
А ще – про пісні. Які вони різні бувають.
І чомусь згадав він пісню «Я люблю тебя, Россия», добре обматюкавши цю країну та її президента - і спитавши принагідно, чи не в Росію я лечу.
Ні, не в Росію – не запрошують, вже десять місяців.
А мелодія, як це буває, закрутилася в пам’яті, випливли урочисті слова:
«Я люблю тебя, Россия,
Дорогая наша Русь.
Нерастраченная сила,
Неразгаданная грусть…»
І як би це звучало сьогодні?
Склалося дуже швидко, ще до літака. А вдома я тільки додав до тексту фото “The Holy Russia” із колекції знаного чеського фотографа Jan Saudek.
Ось, власне, і все.
***
Как любить тебя, Россия?
Ты украла имя «Русь»,
Самозваная мессия -
Не зовут, а всё же прусь.
Ты гордыней необъятна,
Нет у лжи твоей конца,
Ты не жалуешь, понятно,
Удальца и мудреца.
Сколько раз с тобой пытались
Откровенно говорить,
Сколько раз в тебе старались
Честь и разум разбудить,
Но тебя, как оказалось,
Убедить ни в чём нельзя:
Азиатчина и наглость -
Это русская стезя.
Где твои добро и ласка,
Пресловутая душа?
Видно, путинская маска
Оказалась хороша…
Так гордись своим медведем,
Раздувай пошибче спесь,
Только в жизнь своих соседей
Ты, пожалуйста, не лезь.
©
ДСЛ [19.09.2014] |
Переглядів: 4711