Ніч.
Бліндаж.
В бліндажі - четверо з автоматами. Напружено прислуховуються, явно очікуючи на якусь неприємність. На столі - маленький китайський ліхтарик системи - "помахай Руслані"; він освітлює карту і відкриту консервну банку з залишками скумбрії чи чогось подібного. Несподівано серед вологої нічної тиші загуркотів далекий двигун.
- Чуєш?..
- Таки їдуть. Гаси світло!
- От, суки... Як це жорстоко - влаштовувати полювання на людей...
- Чисто донецькі замашки. Не думав, що вони здатні до такого паскудства.
- Мда... Я ніколи не був високої думки про це безпринципне бидло, але дійти до такого...
- І то ж спочатку просто підманювали всякими дурними розмовами...
- Ага, зуби заговорить, потім, тіпа - а заглянь, як у нас в машині класно зроблено - мішок на голову і привет. Петра так викрали, ото при мені прямо.
- А ти чого не визволив побратима? Стріляв би падлюк на враження.
- Та й то павда - чого їх жаліти? Похерачив би чергами та й закопали би тихенько. І Петро з нами ото би сидів.
- Та я ж без зброї був... А що без автомата зробиш? Ще й мене б туди затягли.
- Мда... А тепер народ вже навчений, не підходить до них близько, сигарети з рук не бере. Так вони ото силки вночі ставлять і вовчі ями копають. Ту ніч троє з сусіднього батальону попалися. Кричали, як зайці.
- І шо?
- Не відбилися. Так і вивезли. Хлопці плакали... Весь батальйон...
- От, пацанів жалко!..
- І довго це страхіття буде?
- Микола вчора, кажуть, дзвонив.
- Ну?
- Поки його везли, то він краєм вуха чув, що ті звірі між себе балакали.
- Ну???
- То один там каже, що на Верховну Раду вже наловили достатньо. Тепер на обласні і місцеві будуть кандидатів полювати.
- О, то це не скоро закінчиться...
- А про кацапських десантників чули?
- Нє, а шо?
- Та вполювали трьох кацапських десантників, кажуть - будете депутатами. А ті дурники: ми - пскапскіє!.. Ми - каже - гордиє рускіє дєсантнікі! А їм - та нам якось похер, звідки ви. У тебе - камуфляж, а у мене - план. Ну, то їх і заперли в клуні...
- Клуні - це який Джорж?..
Задумався...
- Ні, це там де за хатою.
- А-а...
- Еге. То їх заперли в тій коуні і пояснили політику всіх партій вкупі.
- Боляче, напевне...
- Не те слово, брат! не те слово...
- І шо?
- Та нічого. Вони все зрозуміли і за ніч весь отой свій кацапський камуфляж хрестиком повишивали. Ще й попросили фломайстер і каски так красіво по-майданівськи квіточками розмалювали. А коли їх потім перепитали: ну, і звідки ви, хлопці? - то вони як гаркнули по-козацьки - "З Полтави ми, батьку! З Полтави!" А ми їм - "Слава нації!", а вони нам - "Смерть ворогам!"
- І шо далі?
- А тут мимо - Гаврилюк! То випадково їх почув і вже до себе в четверту сотню в полон і погнав. Каже - які не є, а спостерігачами будуть.
Отака от!..
А ти - війна, війна...