Можливо софістика, в сучасному її трактуванні, є не зайвий інструмент для розвитку мозку політика. Так би мовити – для специфічно-функціональної заточки під термін „впарити”.
Тобто, політик знає, що алгоритм, який пропонується для реалізації, у фінальному варіанті дасть зовсім не той результат. В принципі, це можна було б назвати брехнею, але брехня – це конкретна неправда. А тут – мережива натяків, які утворюють певну атмосферу сподівань на краще. Тому що не так багато бажаючих знайти кінець ниточки і пройтися по всьому хитросплетінню вербального орнаменту. Ну, щоби піймати на невідповідностях.
І це вже не брехня, це – вищий професійний пілотаж сучасного політика. Потім його не схопиш за руку, не скажеш – ти ж казав!.. Бо політик з абсолютно чесними і тверезими очима гнівно перепитає:
- Хто, я казав? Де, коли?
І посполитому тільки й залишиться, що почухати свою макітру, плюнути і сказати:
- Тю!.. Клятий політик! Знову надурив...
І саме тому, коли у віваріум Шустера для затравки публіки попадає не політик, а нормальна людина, це може вибити всіх присутніх з наїждженої колії. Нормальна людина, яка говорить не гнилими натяками і порожніми лозунгами, а конкретними фактами, відразу виглядає у цьому гламурно-сусальному середовищі як брутальний провокатор. Тому Парасюку публіка віддається відразу, бо хоче справжньої взаємної і чесної любові, і сподівається, що той не має наміру її зґвалтувати, а от слова Шуфрича вже не лізуть у свідомість... І хоч що б той не робив, як би еротично він не завивав перед мікрофоном аби завести ту публіку – а не лізе... Сцуко...
 
А ще у нас є Юра Луценко. Юра – політик чистокровний, з родословною, як у путінського лабрадора. Тобто – є де клеймо ставити. Юра, як справжній політичний трутень з досвідом, вчасно відірвався від Юліного пєстіка і всівся на Пєціну втичинку, - ну, бо там вже не просто мед, а мед в шоколаді. З мундальом.
І тепер наш Юрко, з азартно перекошеним обличчям і з семафорним блиском в очах намагається зупинити паровоз критики на адресу мирного плану нашого ванільного президента, запускаючи його по кривим софістичним путям.
То я буквально пару тез з отого євангелія від Юрія, яке він з біблейським лаконізмом назвав – НОВИЙ СТАРТ. Ага, отак от, з капслоком. Ну – летс гоу!
 
„б) державний кордон передається під контроль українських сил”
 
Ким передається? Хто цей ніхто, що може передатися нам наш кордон? Та й ще – під контроль? ДНР?
Юра, кордон може бути або наш, або, вибач, не наш. А ваші договорняки – поділити Україну між вашими же партнерами по бізнесу, далеко не всіх влаштовують.
А от ще таке:
 
„в) спецзона обмежується лише територією районів, зайнятих сепаратистами і рос військами”
 
Тобто, сепаратистами і рос військами. А якщо тільки сепаратистами – то можна їх там тихенько перерізати? Рос війська не будуть проти? А ви, шановні політики, не будете проти, якщо народ тихенько буде сепаратистів по одному на вічний дембель відправляти?
Юра, не займайтеся словоблудієм, бо ота „спецзона”, зайнята будь-яким агресором, називається окупована територія. І нічого спільного, ніяких таких планів з окупантом в принципі не може бути. Тому що є ще один термін – колабораціонізм. Оце якраз те, чим ви займаєтеся. Правда є ще один термін – зрада. Але ви ж не зрадники, правда? Ви ж розумієте, що це таке. І ми віримо, що ви робите максимум того, що можете. Просто не виходить у вас цей „цвєточєк алєнкий”. Херово тужитесь. То потрібно вам допомогти, і все у вас вийде...
 
А отут вже мова „о главном”, тобто - про гроші:
 
„Український організм блокує пухлину і заробляє гроші на операцію”.
 
Як образно ізлагає, - блокує... заробляє... Хто конкретно заробляє – ти, Юра? Якось оце наше спільне „заробляння” особисто мені трохи набридло. Бо суть нашої роботи – це виробництво матеріальних благ, надання сервісних послуг. А суть вашого заробляння – це пиляння общака. А ви вже так акуратно насобачилися розпилювати той бюджет, що навіть тирса до нас не долітає. А тому, коли ти говориш отаке -
 
„2. Лугандон. Взяти Донецьк і Луганськ ура- патріотичним штурмом напевно можна. Але вуличні бої заберуть десятки тисяч життів кращих з нас. А ще це приведе до повного коллапсу і так ледь живої економіки.
Розумніше зробити це іншим методом і тоді, коли ми матимемо сильнішу Армію і економіку”.
 
- то відразу хочеться тобі заперечити: оскільки в вашому владному борделі навіть ліжка не поміняли, а не те, що повій, та й в принципі нічого змінювати ніхто не збирається, то про якісь зміни на краще говорити не приходиться. Якщо ви говорите про рішучу боротьбу з корупцією, а той же Гепа продовжує керувати містом мільйонником, паралельно саботуючи поставки в зону АТО, то ось це і є індикатор ваших справжніх намірів. Так що засмальцьовану тему підйому економіки і боротьби з корупцією можна покласти на поличку до наступного разу. Скоро вибори, рішуче зробиш бровкі доміком і відкатаєш обов’язкову програму у Шустенра – „як я боролася з працівною корупцією еротичним масажом”.
 
От подивися, Юра, як зараз чітко розділилися ролі в суспільстві: ви – брешете і крадете в звичних умовах з трафіком „кабмін – офшор”; армія – воює в тих жахливих умовах, які ви, політики з багаторічними мозолями на своїх рожевощоких жопах, утворили спільними термінаторними зусиллями; народ – паше, знову ж таки, в нелюдських безправних умовах, які ви ж наполегливо рік за роком утворювали. І ось цей народ, без вашої керівної і консолідуючої ролі напрягається, щоби за свої копійки одягнути, накормити і екіпірувати своїх воїнів, при чому без різниці – це доброволець чи боєць ЗСУ. Тому що бюджетного бабла з трудом вистачає тільки на аксельбанти для 450 генералів. А ще ж їм треба їсти, пити, а всякі лампаси, портупеї, а скоро зима, то генеральські калісони з начосом...
А тепер скажи мені, Юра, нахера ви потрібні в цій схемі? Нахера ви нам потрібні, такі умні і красиві? Ти ж сам відчуваєш, що ваша нервова метушня на зомбоящику вже виглядає не переконливо. Ви не можете переконати нас, що від вашого паразитичного нашарування дійсно є якась користь нашому організму. І що коли заходить розмова про операцію, то люди вже дивляться не туди, куди вказує ваш по-бойовому, без анестезії наманікюрений перст, а зацікавлено поглядають у зворотному напрямку. А ти ж розумієш, що це – як вода в запруді. Тут – проста фізика. І тому у фінальній частині твого опусу у тебе звучать мінорні інтонації п’ятої симфонії Бетховена – „Майдан стукає в двері”. Старий Фройд зігрів тобі спину теплим поглядом, і твоя свідомість виводить на моніторі слово – „бунт”.
 
„Він (Путін) може упокорити Україну (як і всі попередні колонізатори) лише через внутрішній розбрат і бунт.
Тому визначальним для нашої перемоги і далі буде єдність, віра і дія”.
 
Так: віра і надія є. А де любов? Бо якби проміж нас ще й любов відбулась, то єдність була б така – кайлом не відіб’єшся.
Юра, а чого ти за бунт згадав? До речі, і чому саме – бунт? Бунтують холопи і раби, а в Україні таких традицій не було. Та й ти у нас - далеко не римський сенатор. Скажімо так - мімікою не вийшов.
Ти нас з кимось сплутав, Юра. Якщо буде, то не бунт, а Майдан. Пам’ятаєш? – бабусі беруть мовчки камінці і починають тихенько стукати в залізні стовпи з ліхтарями, потім голосніше... голосніше... Ти ж бачив, як буденно це робиться? Як методично починають виколупувати бруківку, як жіночки в шубах стають в ланцюжок і передають те каміння з рук в руки... Пам’ятаєш чи забув? То не пиши дурниць про бунт, а нагадай краще своїм відмороженим від реальності колегам по розпилу бабла. Передай їм тихенько на вушко, що не можна офіцерів, героїв, після фронту тупо заганяти за грати.
І давайте, вмикайте мозок. Я розумію, що вам страшно озброювати народ, як і страшно, що український народ переможе отого страшного путіна, якого ви так боїтеся до нестями. Бо після перемоги цей народ вже не буде цікавитися – а чому Гепа ще не сидить? Чому прогулює тюремні процедури? Такі юридичні тонкощі вже нікого не будуть цікавити.
Так що – уві... увік... увікніть мозок.