Добрий день дорогі друзі.
Це імхо я не дуже хотіла писати, але все ж “пропіарюсь”. Бо добро, воно заразне як вірус. Тож маю надію, хтось підхопить цю хворобу, й розповсюдить далі. Добро повинно перемагати. Не хочеться думати, що зло є теж таким вірусом, дідько його побери! Але мабуть таки так. А значить всі люди, які розуміють це, повинні діяти. Не говорити, балакати, а діяти. Бо тільки ідучи ти подолаєшь дорогу.
Я вже якось писала, що в мого чоловіка був день народження. Він попросив родичів та друзів замість подарунків принести гроші, які будуть витрачені для допомоги українцям. Ми зібрали 1000 євро. Цього разу приоритетом для нас стали діти.
На черкащині є такий собі Будинок дитини. Черкаси, Пилипенко 4. Там живуть дітки від народження до 4х літнього віку. Це дітки від яких відмовилися батьки. То страшне, діти без батьків, без дому, без любові. Але ще страшніше в тому будинку, то група, де знаходяться діти інваліди. Це діти, лежачі. Невимовно боляче дивитися на тих дітлахів, у яких в їх короткому житті, яку деякі навіть так і не усвідомлять, одна біль, пустота, страждання. Я навіть відкриюся, в мене була дуже пакостна думка, що можливо більш милосердно було б тих дітей, успокоїти навіки. Але мій чоловік так гримнув на мене за ці думки, що я більше до них не повертаюсь.
Тож до справи, що ми зробили? Ми купили в групу два нових дивана, вони їм були дуже потрібні, українського виробництва, чим підтримали нашого виробника. Зараз у групі знаходяться дев”ять дітей. Група бідно облаштована, але чистенька, дітки ухожені. Але дивани у групі дуже старі, пружини повилазили, основа зламалася.
А вони на них кормлять малюків, та роблять їм масаж. Тож нові дивани будуть дуже у нагоді. Дивани купували з Тетяною, яка ходить за малюками. Вибрали з підлокотниками-поличками, щоб можна було ставити бутилочки. Це для них зручно. Також Тетяна розказала нам, що вони мають недостачу в памперсах, зручних кріслах, типу автостула для дітей і ще багато чого. Нові дивани ми не застали, бо їх треба ще зробити, то ж чекаємо на фото від Тані. (На жаль немає фото групи, нам не дозволили фотографувати з етичних міркувань.)
Також ми відвідали дитяче відділення онкології.
Дуже страшна хвороба рак. Але коли ця хвороба долає дитину, душа волає. А коли у матері немає грошей, щоб вилікувати своє дитя, це вже злочин держави. Ми допомогли дівчинці Насті Сахно, в неї лейкемія в агресивній формі. Вона потребує пересадки кісткового мозоку.
Мамі на операцію залишилося зібрати 10 000 доларів. Світлана, мама Насті розказує, що до війни були пожертви, зараз потік припинився, вона не знає що робити. Від нас Настя отримала 500 євро. До речі сюжети про Настю були на ТСН та місцевому телебаченні “Вікка”.
http://vikka.ua/news/69318-9-richnij-drabivchantsi-vkraj-potribna-dopomoga.htm
http://ru.tsn.ua/dopomoga/9-letnyaya-nastya-nuzhdaetsya-v-pomoschi-na-lechenie-360327.html
Залишок грошей отримали наші вояки, наші ріднесенькі Герої.
Щось мій малий недоречно розплакався
Хтось мудрий сказав: “Щоб перемогло зло, добрим людям достатньо нічого не робити”. Дуже влучно. Борімося поборемо.
Ще трохи фото для позитиву. Черкаси-це Україна.
