Не стало Олега Войтенко.
     Он же - Олег Дикий. Он же - Олег Вредный.
     (https://www.facebook.com/oleg.vre)
     Он же - пулемётчик 12-го Киевского батальона младший сержант Войтенко.
 
     Последний пост Олега на фейсбуке был датирован 14-м августа. Вот его содержание:
     Зараз знаходжусь в Червоному Яру це Жовтневий район Луганська, ну як в Киiвi наприклад Бортничi щоб було зрозумiло вам,зв'язок,iнет тут повна жопа,робить трохи i слабенько в ночi тiльки Київстар. З Луганська сепаратисти а скорiш всього це бiльш вже залишилось росiйських найманцiв нiж гарматне мясо мiсцевих сепаратiв утюжать градами та минометами нашi блокпости, будiвлi та мiсцевiсть мирних мешканцiв Червоного Яру,багато поранених,зруйнованих будiвль та бiженцiв яких ми вiдвозимо в населений пункт Щаст'я,допомогаемо iм харчами та цигарками,хто може з друзiв допомогти бiженцям то везiть допомогу в Щаст'я. Сьогоднi нашi зв'язковi надибали волну сепаратiв то виходить що нашi артиреріi добре iх щипають,е в них i 200 i 300,а також i в засiдки до наших штурмовiкiв попадають пiд Луганськом але Луганськ ще контролюють сепарати.
 
     А незадолго до Дня Независимости на ФБ-стене появилась скорбная публикация от Дмитрия Лиховия:

                                                                   . . .
 

 
     Добавлю в текст ещё несколько строк вчерашнего дня, когда наша страна жила празднованием Дня Независимости:
 
     ПАМЯТИ ОЛЕГА ВОЙТЕНКО.
24 августа 2014 года. День Независимости Украины.
 
Майдан святково расцветал
в канун народного гулянья,
а бездыханный друг лежал
за день до вечного прощанья.
 
Орудий залп, что отзвучал
могучим эхом в час парада,
фугасом тяжко душу рвал
тоской по другу и солдату.
 
И только молчаливый дождь,
притихший, грустный, предвечерний,
сумел душе моей помочь,
войдя в тональность настроенья…
                                                                     . . .