для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

Кордон не пробачає помилок. Частина перша.


Кордон не пробачає помилок. Частина перша.
Читачам "Політичного Дурдому" дарую свій репортаж з поїздки у Зону АТО - на кордон.
 
Увага громадян, наразі, цілковито прикута до подій у Зоні АТО і через те їм на думку не спадає, що існують території, які знаходяться осторонь від зони боїв, де немає організованого руху сепаратистів, але вільні від нарядів вояки Збройних сил та Державної прикордонної служби перед сном там мусять виконувати певний обряд. Перенести бронежилет у бліндаж, та покласти каску і зброю (якщо вона на руках) біля ліжка, аби зразу вхопити. А спати лягати треба вдягнутим і взутим, аби по тривозі стрибнути в бліндаж раніше, ніж вибухне перша міна. І не забути надіти каску – аби спросоння та в метушні не тріснутися об перекриття головою.
 
Над прикордонним пропускним пунктом «Новоазовськ» уночі вимикають все освітлення – аби не зміг прицілитися ворог.
 
Кордон.
Офіцер-прикордонник своє господарство демонструє спокійно і не поспішаючи. Капітан Ігор (зі зрозумілих причин, ані прізвища, ані фото військовослужбовців ДПС та МО не наводяться, на фото – лише козаки-добровольці) огляд починає зі смуги безпеки. «Мусимо навчатися на гірких помилках. На пропускному пункті Ізваріно гарнізон був розстріляний через те, що терористи наблизилися до пункту упритул. Ми цьому запобігаємо – за сто метрів машина зупиняється біля посту, караульний оглядає транспорт на предмет зброї та підозрілих пасажирів. Увага до вантажного транспорту, – чи не ховаються за вантажем непрохані гості. І ще – постові слідкують за психологічним станом водія». Останнє не зайве, терориста часто видає знервованість і дратівливість.
 

 
Проїхавши по дорозі зигзагом в обхід тетраподів, водій зупиняється біля шлагбауму. Тут – проїзд на пропускний пункт. Тетраподи аналогічні тим, що змушують скидати водіїв швидкість, побачити можна на всьому шляху від самого Маріуполя – вони привертають увагу оригінальними малюнками. На пам'ять спадає подія піврічної давнини, коли група маріупольських ентузіастів навідувалася до цехів ПБП «Азовінтекс», аби розмальовувати тетраподи, які мусили бути відправлені в Крим. Тоді вони мали слугувати хвилерізами. Нині – їхня задача зупиняти транспортні засоби, аж до бронетехніки противника. Війна…
 
Минувши зону безпеки, водій наближається до шлагбауму, отримує талон, і потрапляє на територію пункту пропуску «Новоазовськ».
 

 
Під навісом громадяни та гості нашої країни, які мають намір їхати до Росії, проходять митний контроль. Нещодавно тут же поруч розміщався і контроль прикордонний. Але нині для прикордонного контролю водіїв просять проїхатися далі – до невеличкої споруди біля «тилового шлагбауму», виїзду з території України. Приміщення прикордонного контролю наразі до роботи непридатне.
 


 
Сержант Олексій, прикордонник-контрактник: «На початку конфлікту ми чекали штурму пропускного пункту, тож побудували укріплення з мішків та землі. А вони виявилися непотрібні. По нас б’ють з дальніх відстаней».
 
Захисники.
Ще рік тому більшість військовослужбовців прикордонного відділу, й думки не припускали, що на чергування виходитимуть у бронежилетах та з автоматами. Про тодішню службу тепер вони згадують з посмішкою. Сержант Олексій, прикордонник-контрактник: «У нас тоді зі зброї були тільки гумові кийки та пістолети з гумовими кулями у офіцерів. Нічого серйозніше ми не мали. А навіщо?» Капітан Ігор: «До конфлікту наші задачі полягали у контролі за документами при перетині кордону та затриманні контрабандистів. Нині задачі змінилися, прикордонний відділ повсякчас готовий до відбиття атак нападників». На питання звідки беруться нападники в районі звільненому від банд терористів, прикордонники лише посміхаються: «Брат у воріт».
 
Сержант Олексій, прикордонник-контрактник: «Тут на пропускному особовий склад до конфлікту не перебував. Містилися у службових приміщеннях в Новоазовську – офіцери та контрактники. На кордон їздили автобусом за планом чергувань. Але коли почалися виступи сепаратистів, нас терміново перевели прямо на пропускний пункт і поселити в наметах – аби в місті не сталося збройних сутичок».
 
Ускладнення становища на Донбасі відбивалося на прикордонниках – спершу видали бойову зброю офіцерам. Потім – всьому особовому складові. Потім – кордону залогу поповнили резервістами призваними з Кіровоградської та Запорізької областей. Але й цих сил наразі бракує, тому на пропускному пункті з’явилися бійці Вінницького батальйону територіальної оборони, підпорядкованого Міністерству оборони. Ще одна група захисників – козаки спецроти Київського козацького полку ім. Тараса Шевченка, громадської організації, що з власної ініціативи прибула на кордон для допомоги прикордонникам. Від допомоги не відмовилися. Зайвих людей наразі немає.
 
Про службу в той період, коли в Маріуполі орудували прибічники ДНР, прикордонники розповідають без якогось надмірного пафосу. Сержант Олексій, прикордонник-контрактник: «Несли службу у звичному режимі. Якщо якісь проблеми виникали – всі ховалися за нашими укріпленнями. Але якось обходило».
 
Обстріли.
Ситуація круто змінилася у ніч з 2 на 3 липня коли на пропускний пункт впали перші міни. Біля нейтральної смуги, на останньому шлагбаумі перед територією Росії, загинув прикордонник.
 


 
Був поранений його товариш. Цікавий нюанс – машина швидкої допомоги з Новоазовська приїхала дуже швидко, але йшлося про секунди і про життя хлопця, й тому українські військовослужбовці прийняли пропозицію російських колег, і пораненого прикордонника забрала російська «швидка». Невдовзі він повернувся до України.
 
Стріляли міномети з території України, але практично біля самого кордону. Водночас із пропускним на обстріл наразився блок-пост по дорозі на Новоазовськ, і прикордонний наряд на машині що їхав до місця патрулювання. Обстріляли машину з кулемета Калашникова короткою стрічкою (20 набоїв), у спину, цілячись по стоп-сигналам автомобіля. Засідка противника розташувалася біля ґрунтової дороги, в місці, де водії змушені скинути швидкість. Прикордонники оцінили рівень професійності при виборі місця засідки.
 
Уніч з 5 на 6 липня стався достатньо відомий випадок на територіях, які так само входять в зону відповідальності згадуваного прикордонного відділу. Десантувавшись з моря, група нападників розгромила пост технічного спостереження в населеному пункті Обрив. Бій тривав лише 15 хвилин після чого нападники забралися геть.
 
Уніч з 21 на 22 липня удару зазнали бійці Вінницького батальйону територіальної оборони. З установок «Град» противник атакував блок-пост на дорозі до Новоазовська, на якому несли службу вінницькі хлопці. Командир Вінницького БТО: «Це так звані установки Град-П, «Град-Партизан». В складеному вигляді одну трубу може нести одна людина. Розрахунок – п’ять осіб, а били, схоже, три розрахунки».
 

 
Але найбільш масштабним став обстріл в ніч з 25 на 26 липня 2014 р. Ще напередодні, через постійні нічні тривоги керівництвом прикордонного відділу було прийняте рішення вночі повністю вимикати на пропускному пункті світло, аби ускладнити прицілювання ворогові. Також залога пропускного пункту – штатні службовці ДПС, бійці Вінницького БТО та козаки спецроти Київського козацького полку ім. Т. Шевченка, викопали бліндажі та обладнали вогневі точки – на всі можливі випадки. Вночі від наряду козаків-шевченківців прийшло повідомлення – на тому боці кордону зупинилося кілька машин-позашляховиків з вимкнутими фарами.
 
За якийсь час над російським пропускним пунктом загасло світло, яке палало весь час, незважаючи ні на які обставини. Майже зразу пост зовнішнього спостереження, складений з козаків-шевченківців помітив спалахи, що супроводжують мінометні залпи. По тривозі особовий склад заховався в укриття. І почалося.
 


 
Обстріл вівся з трьох точок – дві в прикордонній смузі на українській території, одна – на російській. На пропускний пункт впало більше сотні мін. Жах ситуації полягав в тому, що в момент обстрілу на території пункту знаходилися цивільні особи – перелякану жінку з дитиною прикордонники буквально затягли у бліндаж та врятували від осколків. Андрій, командир козацької спецроти: «Перший залп майже весь пішов у «недоліт» і це подарувало кілька дорогоцінних секунд, аби укритися».
 

 
Водночас із обстрілом з російського боку був обстріляний український наряд. Капітан Ігор: «Біля населеного пункту Холодне, в чотирьох кілометрах від пропускного пункту, на російській території облаштувалася позиція установок Град, а в посадці під самим кордоном – група прикриття. Вона й обстріляла наших хлопців».
 
Проте на цьому жахи тої ночі не закінчилися. За півгодини після обстрілу на російському боці заревіли двигуни і біля кордону з’явилися силуети бронетехніки – БМД, які в темряві дуже легко прийняти за танки. Андрій, командир козацької спецроти: «Жахливе відчуття, коли вся ця громада з ревом наближається до тебе. Хлопці зчепили зуби і зайняли позиції. До чого готувалися? Та самі здогадайтеся». Бронетехніка наблизилася до кордону, покаталася там якийсь час і забралася назад, на очах залоги пропускного, яка вже була готова відбивати зовнішнє вторгнення. Коли машини зникли в темряві – над російським пропускним пунктом включилося світло. Сашко, боєць Вінницького БТО: «Відомо чому вимикали – аби стрілкам наводити міномети не заважало. А ще під час обох обстрілів над нами постійно їхні безпілотними кружляли – не помітити важко було».
 
Капітан Ігор: «За весь період обстрілів ми втратили 4 особи убитими і 20 пораненими. Що тут сказати? На прикордонному пості «Василівка» в результаті обстрілу 31 липня загинули 5 і були поранені 11 наших товаришів. А біля пропускного «Маринівка» знаходиться дорога, що зв’язувала наші частини з групою військ біля Савур-Могили – там постійно стріляють».
 
ДАЛІ БУДЕ...
 
PS. Вже коли я готував матеріал, надійшла новина. В Новоазовську знову обстріляли пропускний пунк і два блок-пости...
© Дракон [23.08.2014] | Переглядів: 11920

2 3 4 5
 Рейтинг: 48.0/53

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook