Чому Росія так настирливо прагне втюхати нам свій «гуманітарний конвой»? І слівце підібрали напрочуд вдале, з енкаведистсько-гулагівської термінології. Мабуть виплило з глибин пісвідомого (ще один бал до скарбнички дідуся Фрейда).
 
То засилали (і засилають) нам кадирівців, «ополченців» та інших «гуманітаріїв». Постачали (і постачають) їм зброю, вибухівку, БТРи, танки та інші «гуманітарні» причандали. Обстрілювали (і обстрілюють) українські війська зі своєї території. Аж раптом запалали нестримною любов’ю до українського народу, стали філантропами, гуманістами та альтруїстами. З якого б це дива? Тут варто зазначити, що згаданий вище потік «гуманітаріїв» та призначених їм причандалів при цьому не лише не припинився, а навіть не зменшився. Не припинилися й обстріли з російської території.
 
З цього приводу існує декілька версій. Від «троянського коня», нашпигованого зброєю та «зеленими чоловічками» до спроби військового вторгнення. Я ж хотів би привернути увагу до іншої.
 
Попри скажену активність російської пропаганди та яловість нашої інформаційної політики, репутація Російської Федерації в очах світової спільноти виглядає явно підмоченою. І автопробіг близько трьохсот напівпорожніх КАМАЗів – це не що інше як спроба Путіна відмити заплямовану багнюкою агресивну мармизу Росії. Тільки автопробіг цей має вдарити не «по бездорожью и разгильдяйству», як у Остапа Бендера, а по мізках світової спільноти. Тим більше, що Росія наполягає аби цей «автопробіг» відбувався через територію, контрольованому сепаратистами.
 
Зрозуміло, що «гуманітарний конвой» супроводжуватиме легіон російських журналістів, які зніматимуть потрібні картинки для зовнішнього вжитку. Покажуть зруйновані будинки, підірвані мости, знищену інфраструктуру. І звісно ж, поставлять це на карб не терористичним бандформуванням Лугандонії та російським найманцям, а «київській хунті», «правосекам» та іншим «фашистам». Покажуть  організовані натовпи людей, які зі сльозами вдячності на очах отримують продукти від матінки-Росії. Тому й наполягають на маршруті, де такі масовки можна організувати.
 
А що такий план існує, мимоволі проговорився путінський рупор в Україні Олексій Блюмінов. На сторінці у Фейсбуці, а також дуплетом на сторінках агентства «Харьков» та The Kiev Times. Перепрошую за розлогу цитату, але без неї не обійтись.
 
«Ведь вместе с конвоем на Донбасс придут российские журналисты, которые покажут всему миру истинные масштабы разрушений и беды, принесенной в Донбасс «освободителями». И никакой украинский нацсовет по ТВ им этого не запретит.
Весь мир увидит толпы людей на улицах Луганска и Донецка. Людей, получающих тушенку, консервы, воду, медикаменты. Получающих все это из русских, а не из украинских рук. Людей, благодарящих за помощь Москву, а не Киев.
Понятно, что это станет ударом внушительной силы по украиской пропаганде, внушающей миру, что это именно Россия- тот «агрессор», который терроризирует мирное население, ждущее «освободителей» под сине -желтыми флагами».
 
«А, как известно, поражение в войне начинается с потери контроля над «картинкой», поступающей из зоны военных действий».

З останнім твердженням Блюмінова стосовно наслідків втрати контролю над «картинкою» абсолютно згоден. Тому виникає резонне питання до нашої влади. Чому вона, влада, погоджується на цю явно провокаційну акцію? Навіщо  впускає на нашу територію ідеологічних диверсантів? Нехай і під егідою Червоного Хреста. Чому дозволяє їм робити потрібну «картинку»?
 
Арсеній Яценюк цілком слушно сказав, що найкращою гуманітарною допомогою з боку Росії було б завезти на нашу територію порожні КАМАЗи, завантажити їх російськими терористами та диверсантами і вивезти їх у рідні пенати. Сказати сказав, а от робить чомусь навпаки.