Залишити коментар на ІМХО «А я всегда за тех, кто побеждает» http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/23143/filter/interesting/page/5.phtml#main_comments не вистачило місця. Тому вирішив прокоментувати це окремою замальовкою.
 
    Давайте спочатку зрозуміємо, що насправді відбувається не тільки в Криму, Донецьку, Луганську, а і в усій країні що зветься Україною. Події, що спричинили сьогодення, виникли не вчора і не рік тому. Події багаторічної давності (візьмемо хоч би останні років 90) виростили різний контингент населення України. При совкові були три основних контингенти (незалежно від нації): правляча комуністична еліта, робочий народ що свято вірив (чи повинен був вірити) в ідеали правлячої еліти і кримінальний світ зі своїми правилами і законами.
 
     Правляча еліта мала безмежну владу і безмежні можливості. Скромний, аскетичний спосіб життя був тільки легенькою накидкою, щоб сховати віт народу безмежну жадібність до наживи, розкоші, розпусти та безнаказаності. Розбірки в банці з павуками (коли ніби то наказували вищих партійних керівників чи господарників на рівні міністрів), то окрема тема.
 
    Народом рахувались всі ті хто не попав в правлячу еліту. Звичайно, бували випадки, що з народу хтось все-таки проникав туди якимось чином. Чи це був шлюб, чи гарне вилизування задниці начальнику, чи зрада або підстава свого шефа. Взагалі, хто як міг. Решта мала відповідати певним шаблонам що способом мислення, що поведінкою. Хто не вписувався в шаблон, був або ворожим елементом, який потребував ізоляції від спільноти та безкоштовно будувати світле майбутнє, або душевно хворим, який потребував спеціального лікування.
 
    І нарешті кримінал. Це особлива каста населення, яка мала свої закони та порядки. Правляча еліта ніби то вела з криміналом боротьбу, але маститі злодії в законі зростались в дружні об’єднання з владою, поєднані значним капіталом. Дрібні злодії, звичайно, відбували покарання, керували на зонах роботягами (ворожими елементами), доносили (стукали) на тих що треба і т. п. Для правлячого клану це мало певну вигоду.
 
    Щоб вся ця машина працювала, була створена потужна ідеологічна платформа з різними казками. В комуністів про світле майбутнє, яке вже на горизонті, в злодіїв – злодійська романтика безтурботного та забезпеченого життя майже без фізичних зусиль і удальської вседозволеності.
 
    В Україні на початку тридцятих років було доволі багато мислячого народу, особливо в індустріальній зоні. А це в першу чергу Донецька та Луганська області, частково Дніпропетровська, Харківська та Миколаївська. Заарештувати та відправити на будівництво комунізму таку кількіст народу просто не було можливості. Тому голодомор частково вирішив цю проблему з інакомислячими. Щоб індустрія могла працювати потрібні були робочі руки. А де їх взяти. Ось тут кримінал і пригодився. Вся кримінальна мілюзга була переселена в індустріальні райони що майже обезлюдніли. Боси криміналу ввели в понятія поправку, що пахать за нормальні бабки не в падло, і пішла далі індустріалізація. Населення розділилось на дві категорії. Ті хто був місцевий і пережив голод, і ті хто був привезений з блатних. Потомки що тих що інших виховувались по різному. Одні на людських цінностях і людяності, інші на блатних поняттях. От ми на сьогодні і маємо дві категорії людей. Адекватних, людяних, працьовитих та мудрих поселенців сходу України, та відморожених потомків кримінальних батьків, які бігають за тридцять рашських срібняків з автоматами.
 
     Я прекрасно розумію Вуді і всіх решту адекватних, як їм образливо, що їх чешуть одним гребінцем з неадекватними бандюками. Та що поробиш. Одна погана вівця весь табун псує. А тут в табуні доволі значна частина поганих овець.
 
    Тепер, що ж відбувається в нашій ненці Україні? Все ясно як божий день. Совєцький комуністичнозлодійський клан після смерті Брєжнєва розпався. Три царьки вирішили царювати кожен в своєму царстві. На східняку в Біловежській пущі під келих дорогого пойла вирішили розбігтись. Москальський клан, звичайно, цього дуже не хотів, але діватись на той час було нікуди. Доречі, задумайтесь. П'ятнадцять республік, а рішення про розпад союзу приймають тільки три. Вам це не здається дивним? Отож.
 
    Московський клан завжди марив повернути контроль над рештою кланів. В країнах Середньої Азії йому це вдалось без проблем. Білорусію тупо купили. Чечню не змогли завоювати – також купили. Грузії і Молдавії створили болючі мозолі по яких можна при нагоді потоптатись. Залишилась вперта Україна. Кравчук – ідеолог і хитрий лис українського клану москалів водив за ніс, але під них не ліг.  Кучма – хранитель общака українського клану, також довго москалям мозги пудрив. Але москальська пропагандонська машина його майже з’їла. Москальський ставленик Яник вже був куплений і підготовлений на український престол та вколотилась Юля. Хто така Юля. Це представник дніпропетровського клану нової формації (каста Коломойського). Нової тому, що гроші, в більшості своїй, все таки зароблялись, а не тупо крались. Порновідеосалони, оборудки з газом і т. п. Що не зовсім чесно і легітимно, це вже інше питання. Так от, Юля побачила, що Яник на престолі зруйнує їхній бізнес. Сама вона була не готова сісти в президентське крісло, але миздобула можна було садити. Вроді трохи тупуватий, народ його знає, те що треба. Та Юля помилилась. Будучи прем’єром при миздобулі, вона практично мала в своїх руках всі ричаги влади. Та миздобул продався москалям. Юлю нафіг. Вткнули яника. Крісло під миздобулом захиталось. Щоб втриматись, він піднімає хвилю народного патріотизму. Будує пам’ятник голодомору, присвоює нагороди Степану Бандері і т. д. Центральна, а особливо західна Україна дали йому можливість дотриматись до кінця строку. Москалі, зробивши все можливе і неможливе все таки впхнули свого ідіота яника. Далі сценарій був дуже простий. Яник років три – чотири розвалює Україну та грабує, на ключові посади ставить москалів, повністю розвалює армію і готовить плацдарм для рашки. Далі по сценарію народ революційним шляхом його скидає з престолу (а ще краще щоб грохнули) і рашка абсолютно законно вводить свої миротворчі війська для встановлення легітимної влади. Та все пішло трохи по іншому. Яник втік раніше ніж треба. Пересцяв і підвів пукіна. Але ж москальський недокурок не заспокоївся. Бабла викинуто неміряно, а Україна ніяк під рашку не лягає. Є повод. Защітіть рюськоязикіх в Укаїні. Анексія (агресія і окупація) Криму. Частина бабла вернулась. Україна ще не під рашкою. Вибори. Поршенко самий нормальний для рашки кандидат. Можна втіхую договоритись, тим більше левова доля бабла Петі в рашке. 54%, уря, наш пірзідєнт. Донецьк, Луганськ. Типу сепаратисти, типу АТО. Відмивання грошей небаченими сумами. Договір петі і путі по тихому. Ракети литять, снаряди рвуться, гроші миються, люди гризуться. Ідеальна мутна вода для ловлі риби великим російсько-українським бізнесом. А ми будемо співати: «Ще не вмерла …», та чекати кращої долі чи гризтись як скажені собаки в тирнеті чи в натурі, звичайно хто виживе.