“Ой, мала я мужа пияка...”
Ось і відшумів, відгуляв у Торонто черговий Український фестиваль. Традиційно, цей фестиваль відбувається щороку у вересні в так званому Українському селі – Bloor West Village – the Ukrainian Village – чепурній околиці на заході міста Торонто, заселеній, переважно, українцями.
Але, не подумайте, що Український фестиваль у Торонто це така собі незначна місцева подія. Це свято виходить далеко за рамки міського чи навіть регіонального значення. Український фестиваль у Торонто офіційно визнано найбільш численним поза межами України. На два дні поліція перекриває вулицю Блур, одну із головних артерій Торонто, на вулиці встановлюють сцени, палатки, щоб дозволити гостям і учасникам без перешкод насолодитися українською культурою, музикою і вдосталь накуштуватися українських страв.
Цього року, наприклад, фестиваль принадив понад 400,000 гостей з усіх куточків Канади, США та із-за океану. Не оминають своєю увагою Український фестиваль і канадські політики, члени уряду і парламенту. Зрозуміло, що майже пів мільйона глядачів дає їм гарну нагоду “попіаритися”.
Важливою частиною фестивалю є парад, яким, власне, і починається ця подія. В параді приймають участь українські громадські організації, духові оркестри, танцювальні групи, спортивні клуби, представники фінансових установ та бізнесу. Проходить це дійство дуже урочисто, учасники параду прямують по вулиці під музику під прапорами, а по двох сторонах сила-силенна народу.
Посольство України в Канаді також було учасником параду. Із Оттави до Торонто прибув Надзвичайний і повноважний посол України в Канаді Ігор Осташ.
Найвищий дипломатичний представник України вибрав для пересування на параді відкрите авто із рекламою спонсора. А спонсором посол України в Канаді обрав чомусь Blue Goose Tavern, - себто корчму, шинок, а по-нашому - бар.
Як кажуть, хто платить, той і музику замовляє... І музика, треба визнати, була відповідно підібрана. Як музичний супровід машини посла України в Канаді із рекламою споживання алкоголю, із гучномовців лунала пісня “Ой, мала я мужа пияка...”
Уявіть собі, майже пів мільйона гостей, глядачів, учасників, серед них канадські політики, а найвищий дипломат України в Канаді рекламує споживання алкоголю. Що і підтверджує найнижчий стереотип про українців, висловлений у приказці: “Людина, яка не п’є - або хвора, або падлюка”. І було б це смішно, якби не було так сумно.
Тут варто процитувати англомовний Інтернет-ресурс “Поради для тих, хто відвідує Україну” (“Ukraine-Travel-Advisor”) для бізнесменів. Адреса в світовому павутинні
http://www.ukraine-travel-advisor.com/ukraine-customs.html
Ось які вказівки дають західні колеги бізнесменам, що бажають розпочати бізнес в Україні.
“Споживання алкоголю в Україні є культурним феноменом. Це не означає, що кожного (українця) можна вважати алкоголіком, але споживання алкоголю в товаристві заохочується.
Безмірна пиятика є звичайною у бізнесових стосунках. Багато домовленостей досягаються під час спільної пиятики. Ця українська традиція може бути перешкодою для іноземців-бізнесменів, особливо тих, хто не звик до надмірного споживання алкоголю”.
Ніколи не залишайте недопитої пляшки на столі. Якщо пляшка відкрита, її годиться допити.
Випити пляшку горілки на трьох не вважається чимось надмірним. Поза тим, випивши таку “нормальну дозу” алкоголю, вранці наступного дня українці лікуються, знову споживаючи алкоголь. Це називається “опохмелятися.
В Україні з повагою відносяться до людини, що може багато випити”.
Надмірне споживання алкоголю є великим лихом нашої держави. Згідно із офіційною статистикою в нас 700,000 тисяч хворих на хронічний алкоголізм. “Однак реальна кількість залежних від алкоголю приблизно у 8 разів більша від офіційної” (“Україна молода”). “І понад усе цьому сприяє агресивна реклама, що створює брехливий міф про користь і “крутість” вживання алкоголю” (В. Черняхівський).
Чому офіційні представники нашої держави знову примушують нас червоніти, приєднуючись до реклами алкоголю? Адже головним завданням посла є піднімати престиж своєї держави за кордоном. Якщо не піднімати, то хоча б підтримувати. Ну, якщо не здатний підтримувати, то хоча б не опускати...
В нас, на жаль, звикли до скандалів. Але чи треба висилати за кордон і оплачувати представників держави, які демонструють скандальну нерозбірливість і байдужість до престижу рідної країни?
Висновки прикрі та невтішні. Держава Україна знову принижена до найнижчого “пияцького” стереотипу. Тяжко звинуватити у цьому ворожі сили, ФСБ чи ЦРУ. Адже чергове приниження це “заслуга” Надзвичайного і повноважного посла України в Канаді Ігоря Осташа.
Михайло Свистун