Війна, дякувати богові, підходить до свого закономірного кінця. Але виникає питання, що буде далі? У мене немає ніяких ілюзій на те, що народ, який проживає в тих краях, де прокотилася вогняним валом війна, убивши, поранивши і знищивши сотні мирних мешканців, будуть дякувати Україні за те, що у них тепер нічого немає, вбиті їхні батьки і діти. А ті, що залишилися в живих і повернулися з вимушеної еміграції теж будуть дякувати визволителів? Ні. Ніколи. Вони будуть нас завжди проклинати, вважаючи що ми, ненависні їм українці, знищили їх свободу. Навіть якщо ми їм побудуємо золотий рай, вони все одно будуть нас ненавидіти.
Адже на Донбасі вірно колись казали, що ми повинні їх почути. За той, невеликий час незалежності України, ми не разу не послухали людей Донбасу, віддавши їх на поталу Ахметову, Єфремову, комуністів і ПР. На голови не дуже освічених, та й мабуть освічених, вдень і вночі лилася величезним каламутним потоком російська пропаганда, присмачена комуністичними ідеями і образом сильного господаря, який врятує Донбас. Від неї нікуди було подітися і в головах декількох мільйонів жителів України, які проживають на Сході, сталися безповоротні зміни. У них з'явилася манія того, що вони є найголовніші і багаті жителі країни, які всіх годують. Думка про те, що злісні «бандерівці» на заході денно і нощно думають про те, як їх поневолити, змусити говорити на клятій «мові» і кожен день цілувати портрет Бандери, не давала їм спокійно жити. Вони не вірили, що в західній частині України, так як і в північній і південній, живуть такі ж звичайні люди, які і вони, шо вони хочуть просто жити, любити, ростити дітей ...
Віра в свою винятковість, що підігрівається комуністами і ПР, зробила свою справу. А тут ще чутка про те, що за кордоном течуть молочний ріки і кисільні береги. Бачачи те, що як просто пішов від нас Крим, вони уявили, що і у них відбудеться те ж самє і вони нарешті повернутися додому, до Росії. Усі двадцять з шматочком років їх життя в Україні вони вважали помилкою і чекали того щасливого дня, коли вони нарешті возз'єднаються. Але ж як воно, це щастя, було близько.... Вже й референдуми пройшли, вже і назви республік придумали, вже і прапор і гімн придворні писаки жваво зварганили. Росія організувала масштабну допомогу, дала зброю, своїх солдатів. Такі надії! Ну все, ще хвилинка і все... І здавалося, що тієї української армії, якщо купка божевільних бабусь з іконами, зупиняли цілі колони бронетехніки і вони або здавали її або поверталися додому.
Так. До того часу у нас не було армії. З яким зусіллями Турчинову таки вдалося, не дивлячись на величезний опір, почати формувати бойові полки. Було все, і зрада, і саботаж і повне безгрошів'я. Воно так було б і далі, якби ми розраховували тільки на продажне МВС і на недієздатну армію. З часів СРСР в Україні були зосереджені величезні запаси зброї та спорядження, здатні озброїти кожного жителя України двічі. Коли розкрили склади, то виявилося, що завдяки бравим прапорщикам, а також і військовим з більш високими зірками, на складах практично нічого немає. Всі продали, а що не можна було продати, знищили. Ви гадаєте, що вибухи на військових складах Богданівки та інших, випадкові? В армії не було ні одного акумулятора! Бронежилети були тільки в особистої гвардії Януковича. Танки без двигунів! БТРи без коліс!
І тоді на авансцену вийшов народ України. Люди практично добровільно кинулися у військкомати і добровольчі батальйони. Бізнесмени стали на свої гроші закуповувати озброєння та спорядження для бійців, деякі навіть не стали ховатися на Канарах, а залишивши бізнес, пішли простими солдатами на передову. Весь народ, не дивлячись на те, що не самі не сяяли багатством, несли і несуть свої останні, кровні гривні на підтримку армії. І армія, як безсмертний Фенікс, воскресла. Тепер у нас є своя армія, народна, українська, яка з успіхом доводить операцію на сході до логічного кінця. І я сподіваюся, що після перемоги, наша армія допоможе нам українцям позбутися назавжди від продажних суддів, корупції, кумівства та всіх проявів сепаратизму.
Ну а що буде на Сході? Завдяки нинішній беззубою, ліберальної влади, нічого не буде. Призначать вибори і Стрєлков, Пономарьов та інші, мають цілком усвідомлену можливість отримати депутатські мандати, як люди, яким довіряє більшість жителів Донбасу. Президент наш, як вогню боїться пропорційних виборів, йому потрібна така система, при якій якнайбільше буде «тушок», з яких він зробить слухняна більшість. Хто сказав що Партії Регіонів не буде? У нас, в Одеській області всі регіонали стрункими рядами записуються в президентську «Солідарність», яку, між іншим, ще минулого року мін'юст закрив, так як у неї взагалі не було підтримки. А зараз чомусь 23%! Звідки??? Виходячи з цього, чим президентська «Солідарність» відрізнятиметься від ПР? Як кажуть, знайдіть 10 відмінностей.
Але зробити те, що оздоровила б наше суспільство і вилікувало Донбас, Президент ніколи не погодиться і не піде. Потрібно прийняти простий закон. Всі жителі Донбасу, які брали участь у референдумі, втрачають право брати участь у будь-яких виборах на території України на протязі, ну наприклад на 10 років. Парасюки відразу заверещать! А як же демократія! Конституція! Право людей на вільний вибір!.
А я вам відповім. Ви своє право обирати і бути обраним вичерпали участю у референдумі. Ви цю країну не любите, ненавидите. Так не живіть в ній! Євреї в свій час, щоб жити в країні яку вони люблять і підтримують, всіма доступними способами намагалися вибратися з СРСР і виїхати, хоч в безплідну пустелю, але на Батьківщину. Чому ж ви, які так люблять свою Батьківщину, Росію, не бажаєте туди їхати. Територія Росії величезна і ви завжди маєте змогу знайти собі там місце. Ми, Українці, згодні навіть дати вам підйомні гроші. Будь ласка, їдьте. Не псуйте життя собі і нам.
Але за тих, кого ще можна перевиховати, потрібно боротися. Потрібно приймати такі закони, щоб кожен українець, а для мене українець це той, який підтримує ідею України, соборність України, міг комфортно жити в будь-якій точці нашої чудової країни. Я думаю, що не треба принижувати людей зі сходу прізвиськами «колорад», чи «ватник» і так далі. Адже від того що ми їх так обзиваєм, вони краще не стають. Адже навіть самий дурний чоловік, ніколи не визнає себе дурним і що він дурніший інших. Людина ніколи не визнає себе, що він нижчий за інтелектом іншого, а навпаки, кожен індивідуум вважає, що він найрозумніший, благородний і правильний аніж інші. Тому принижуючи іншу людину, ми ніколи не доб'ємося позитивного результату, а навпаки, викличемо тільки озлоблення.
Нам дуже не пощастило, що у нас на північному сході є такий сусід, як Росія, ворог усього живого людства. На жаль, сусідів по географічній карті не вибирають. З Росією треба підтримувати відносини, але такі-ж, ну як наприклад з Сомалі чі Зімбабве. Тільки строго комерційні, ніякіх кредитів чі подарунків. Між нами, по всьому кордоні побудувати глибокий рів та паркан з електричним струмом. Рух лише через певні пункти переходу. По всьому кордоні встановити радіо паркан, щоб запобігти ворожій пропаганді. У телевізійному ефірі російського виробництва має бути не більше, аніж наприклад польського чи китайського. До мінімуму обмежити гастрольні поїздки російських артистів. У загальній частці ВВП відсоток торгівлі з Росією не повинен бути більше 5-6%. І взагалі, з будь-якою країною світу відсоток торгових відносин не повинен складати не більше 7-8% У такому випадку у нас буде легка диверсифікація у випадках будь-яких світових катаклізмів. Ось такою мені здається повоєнна Україна.
03.08.2014 Одеса.
