для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru
Для полноценной работы сайта включите в вашем браузере поддержку JavaScript. В противном случае многие функции сайта будут недоступны.

Війна «зроби сам», або козаки на кордоні

Війна «зроби сам», або козаки на кордоні
Цікава особливість цієї війни – керівництво МВС та ЗСУ схоже цілковито упевнене, що воно не мусить організовувати частинами бодай якесь забезпечення. Коліматорні приціли, тепловізори, надійні черевики, бронежилети, якісний камуфляж і ще багато іншого для армії закуповує переважно не служба тилу Міноборони, а групи волонтерів. Цим у нас уже нікого не здивуєш.
 
Але тут я хочу розповісти про випадок, коли група українських патріотів священний обов’язок захищати Вітчизну організувала собі сама, від миті прийняття рішення про від’їзд на війну, до участі в бойових діях безпосередньо.
 
Отже, спочатку було слово. І слово було – Святошинський полк Київського реєстрового козацтва. Козаки з цього полку входили до складу 4-ї козацької сотні самооборони Майдану. Потім, коли на українську землю увірвався ворог і за допомогою місцевих колабораціоністів почав захоплювати українські міста, козаки створили Київський козацький полк ім. Тараса Шевченка та зайнялися підготовкою вояків до бойових дій. Я писав вже і про відкриття тренувальної бази і про процес тренування. Обіцяв також написати про діяльність козаків-шевченківців. Що й виконую.
 
Війна «зроби сам» має одне і єдине правило – ніколи не сподівайся на чиюсь підтримку. Все роби сам. Становить Україна для тебе якусь цінність – роби. Козаки на їхнє щастя збагнули це зразу – самі створили базу, самі ж на ній тренувалися. Що поробиш? Війна «зроби сам».
 
Готовність виїхати на війну козаки висловлювали давно, та от біда – силові відомства рідної держави схоже досі не збагнули, що у країні іде війна і жодної зацікавленості в групі патріотів готових воювати, не виказали. Довелося отаманам козацького полку брати цю справу у власні руки, при чому не в Києві, а безпосередньо в Зоні АТО. Було прийняте рішення, що козаки посилять охорону кордону на одному з контрольно-пропускних пунктів на півдні Донецької області, в районі контроль над яким нещодавно був відновлений українськими силовиками. Справа в тому, що гучно вимагаючи заміни керівництва Держприкордонслужби, пересічний громадянин слабо уявляє собі якісний рівень українських прикордонників. А він такий, що в разі серйозних заворушок найбільш надійними серед прикордонників виявляться офіцери та добровольці призвані в армію від перших днів протистояння з Росією. Контрактники часів Януковича ледь не відверто заявляють, що в труні вони бачили ту Україну, воювати з Росією не хочуть, та й взагалі у москалів платять більше. Існує багато причин чому росіяни змогли протягнути в Україну таку скажену кількість бойової техніки, але одна з них – техніку пропускали за хабарі, або через небажання прикордонників воювати. І перепрошую, інших прикордонників для нас для всіх, у держави нема. Як не складно здогадатися, поповненню з «козаків з Майдану», в таких умовах, офіцери в зелених беретах тільки зраділи, а київське керівництво «не мало нічого проти».
 
Та легко слова кажуть – нелегко справу роблять. Згодившись прийняти козаків, прикордонники визнали чесно, зброю дамо, а решта – самі. Не забули? Війна у нас «зроби сам».
 
На забезпечення себе всім, від черевиків-берців до автотранспорту, козаки були змушені витратити дорогоцінний час – щира дяка волонтерам, що допомогли в цій справі.
 
Дорогу здолає той хто крокує. Нарешті передові групи козаків висадилися на кордоні.
 

 
Мінімум в одному прикордонники не обдурили – зброю дали. Решта – «зроби сам».
 

 
Умови розселення – скромні. Принаймні, не за приказкою: «А де козак спить? А там де стоїть».
 



 
Те, що такий табір наявним умовам не те що не відповідає, а виглядає повним знущанням, зрозуміло стало швидко. От які дарунки прилітають до прикордонників водночас з двох боків. З півночі та заходу – від терористів. Зі сходу – з території Російської Федерації.
 


 
Стріляють не надто прицільно, але регулярно. В таких умовах, звісно, намет – не захист. Аби пережидати обстріли потрібні окопи та бліндажі. Військові ще в часи СРСР отримали техніку, що дозволяє процес створення інженерних споруд значно прискорити. Але в нас – війна «зроби сам». Тому доводиться козакам самим валити ліс аби здобути потрібну для будівництва деревину.
 

 
Вручну капати траншеї
 

 
І самим будувати бліндажі.
 

 
Все це – без відриву від господарчих робіт та від нарядів.
 

 
Звісно люди – не залізні, вимотуються по-чорному. Відпочивати валяться часто-густо і в одежі і в балаклаві.
 

 
Спати доводиться інколи, і в бліндажі. Росіяни радують регулярністю. Щовечора, як тільки на їхньому боці вимикається світло – починається обстріл. Світло включилося – обстріл припинився.
 


 
Мусимо із цим жити. Нині закон простий, тобі дорога держава – захисти її сам. Козакам доводиться непросто, з одного боку для командування держприкордонслужби, вони – добровольці, тобто наче і скаржитися ні на що не мусять. З іншого – звання «козаків з Майдану» зобов’язує. Серед прикордонників, десантників та артилеристів вже пішов поголос, що «тут стоять майдануті козаки, так вони в разі чого противника зубами гризти будуть». Багатьох це підбадьорює.
 
Служба триває. Патріоти України помалу опановують складну науку воювати за законом «зроби сам». Наполегливо опановують.
 

 
Дмитро Калинчук


© Дракон [29.07.2014] | Рейтинг: 47.5/77 | Переглядів: 9326

2 3 4 5 47.5/77




Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Facebook-login



загрузка...




programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2020 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Будь ласка, увійдіть за допомогою
Facebook-login