Олег Чорногуз - один з найяскравіших українських сатириків, автор культового роману "Аристократ з Вапнярки", вирішив звернутися до одного з кандидатів з відкритим листом.
 
БУДЬМО СПРАВЕДЛИВИМИ!!!
( Лист до кандидата в Президенти Віктора Януковича)

 
     Шановний Вікторе Федоровичу, давно не палав таким бажанням звернутися до Вас, як тепер. То в мене свербить постійно язик аби  щось запустити на Вашу адресу, як Ви бува запускаєте, відірвавшись від кимсь написаного тексту, а то хочеться взятися за перо і донести до Ваших вух мої, може, дещо на Ваш погляд й примітивні роздуми. І я, нарешті, наважився. Дуже вже кортіло вам розповісти одну історію.
       Нещодавно, буквально днями, прийшов з місць не так тепер віддалених від Жмеринки  мій сусіда. Він дізнався, що у нашому гаражного кооперативі є місце сторожа. Але, уявіть, собі голова кооперативу йому відмовив займати цю посаду. Сказав, що з однією судимістю він на роботу людей не приймає. Я стояв поруч свого сусіда і не стримався, кажу:
- Слухай, зараз якраз сезон - починаються в Україні вибори. Чому б тобі не податися в Президенти?
Він мене запитує:
- А запишуть?
- А чого б і ні . Там і не таких записують. За що сидів?
Сусіда відповідає:
- Украв у бомжа два з половиною мільйона пляшок…
- Це клас, - аж підскочив я.- Враховуючи галопуючу інфляцію і що вже скляна пляшка доскочила до гривні, якраз вистачить суми, щоб заплати Центральній Виборчій комісії.
- Так, судимість у мене, - чесно нагадує сусіда мені.
- В нашій країні - це немає значення,-= кажу йому я.- Он зараз по радіо і телебаченню передали, що в   Президенти йдуть навіть з кількома судимостями. Бери пляшки і шуруй ЦеВеКа…
- Та я ж з них собі хатку збудував.
-   Ну, це вже гірше , поки хату розбереш, пляшки від цементу відмиєш, кампанія по набору в Президенти може й  закінчиться…
    Отака  нещастя трапилося з моїм сусідом, Вікторе Федоровичу. Не встиг зареєструватися: і хату розібрав, і пляшки не всі відмив.
От саме після цього випадку я вам й наважився написати листа.  Написати і запитати: по - перше, як вам вдалося в ЦеВеКа зареєструватися? Поділіться досвідом. Мій сусіда зараз по новому пляшки збирає, каже через років 5 таки запишеться у Президенти. А, по-друге, він хотів уточнити  у Вас для чого Вам  другий язик?  Тобто два язика в одному роті?! А, по - третє, це ж і їсти не зручно, і розмовляти не з руки.
  Днями, як мені стало відомо з преси, Ви за допомогою Ґандзі Стеців, кажуть, вивчили українську мову, яка в державі Україна є першою і державною. Такого статусу їй надали ще комуністи у 1989 році. Під час Перебудови. Це Вам може підтвердити навіть екс-секретар ЦК КПУ і екс-народний депутат України товариш Крючков Г. Тоді, за М. Горбачова, навіть у  Радянському Союзі, питання про другу державну мову в Республіці  уже не  стояло. Не виникало  цієї проблеми і за першого Президента Леоніда Кравчука. Усі російськомовні  «сибіряки» дружно сіли за «зелений» російсько - український словник Максима Тадейовича Рильського. Сектантська проблема «двоязичія» виникла уже під час виборів  малограмотного і вульгарного до неможливості Президента Леоніда Кучми, який не знав ( та й досі не знає) як слід ані однієї мови. Якщо вірити плівкам майора Мельниченка, то його туалетний лексикон складався зі слів Лесі Ставицької, яка поклала в основу своєї наукової праці «кріпкі слівця» й інші «обсценізми, евфемізми, сексуалізми». Невже й Вам хочеться уподібнитися до Леоніда Даниловича, чи Лесі Савицької? Ви й без цього «Словника віку»широко відомий у світі проффесор», Вікторе Федоровичу?  Не знаю, як Ви, а  я часто опускав голову, як страус у пісок, бо боявся за Президента України( особливо, коли він виїздив до Європи, чи до Америки), і там щось молов таке, що мені,  українцю, сором обпікав душу.
    Тепер Ви хочете зайняти його нішу. Для чого? Для ганьби? Знаючи дві мови ( я маю на увазі і феню, бо її також треба знати, а дещо навіть перевіряти зі словником, який нещодавно видало Міністерство внутрішніх справ для внутрішнього  користування), Ви краще б приклали всіх зусиль, щоб вивчити досконало хоча б одну мову, державну, і не соромитися виходити з нею на люди.  Позбутися, так би мовити, синдрому меншовартості, або простіше кажучи  - духовного рабства, яким «хворіють» чимало членів вашої партії. Особлива така хроніка кидається у вічі у Ваших депутатів - Колісниченка,  Мірошніченка, Шуфрича… Але я не про них. Чи варто на таку «тюльку» звертати увагу, коли бачиш на екрані Вашу могутню фігуру.
    Так от я кажу - Ви зовсім позбавлені історичної пам’яті і національної гордості. Як Ваша Ганя Стеців, яка тепер виступає нібито під іншим псевдо. Окрім цього Ви часто «гоните порожняк», не знаючи ані географії, ані історії, ані  літератури. Може саме тому Ви плутаєте Чорногорію зі Сербією,  Павла Безпощадного з Романом Безсмертним, Рената Ахметова з поетесою Анною Ахматовою. Ви б підказали там своїм, як вони іноземною називаються – здається, спічрайтерам, щоб вони Вам писали значно простіші речі. А  географія обмежувалася б , скажімо, Донецьким регіоном, аби Ви раптом, поїхавши за кордон, не приписали собі чужу територію, а чужим не віддали свою. Всяке ж може трапитися при таких знаннях. Особливо це небезпечно, коли Ви там даватимете інтерв’ю, а поруч Вас не буде ані Гані Стеців, ані Тарасика Чорновола, якого нібито й тепер уже, слава Тобі Боже, поруч Вас нема. Ще б його взагалі з української політики прибрали, як неперевершеного дезінформатора, про що він сам привселюдно признався, коли все брехав заради вас, а тепер нібито переродився, і каже «чисту правду». Ми пам’ятаємо, як він на певному  відрізку часу кон’юнктурно і палко любив Вас, Вікторе Федоровичу. Так гаряче і сліпо любив, що навіть звичайне яйце( полтавською – крашанка) сприйняв за найбільший підшипник від харківського гусеничного трактора  ХаТеЗе – 181, і цим самим підтвердив тезу, що справжня любов завжди сліпа.
   Ви не ображайтеся на мене, Вікторе Януковичу, (вибачте уже почав наслідувати Вас) Вікторе Федоровичу… Повірте - я хочу  Вам тільки добра.
   От Ви тепер знову йдете в Президенти. І на весь світ заявляєте, що нібито йдете в українські Президенти, але  « с русскім язиком» в роті!!! Але,  коли я  слухаю Вас чи дивлюсь на Вашу передвиборну поведінку( бо ж кампанія ще нібито й не починалася), то в мене складається враження, що Ви повністю втратили орієнтацію не тільки в жанрі літератури, але й в жанрі географії.
      От , наприклад, до нас, в Україну, приїхав Московський патріарх Кіріл. І що ж ?! Ви задерли вище колін штани,  помчали за ним Україною з гаслом в руках «Кіріл - наш патріарх». Він не наш, Вікторе Федоровичу, він Московський. А наш Президент (якщо Ви ще й досі цього не знаєте, то офіційно ставлю Вас до відома)  Віктор Андрійович Ющенко, а не Путін, до якого Ви так часто їздите і перед ним  звітуєте. Але й Путін на даному історичному етапі, Вікторе Федоровичу, уже не президент, а тільки прем’єр – міністр… І не України, а  Російської Федерації. Це та країна, що на схід від нашого кордону, який досі не демаркований. А Президентом в тій країні тепер той, якому Ви давали на трибуні, в Києві, посмоктати святкову карамельку імені Петра Порошенка. Він(о той, що смоктав карамельку, як соску) тепер став Президентом еРеФ. Справжнє його прізвище начебто  Медведєв і він  тепер пише нашому Президенту по Інтернету листи, забувши про те, що для цього в нього є Міністерство закордонних справ. Це все треба знати, Вікторе Федоровичу, претендуючи на папаху Президента держави. Згідно протоколу.
   Днями, прибувши до  Донецька, Ви заявили, якщо Ви прийдете до влади, то  мітлою виметете з уряду всіх українців. Точніше міністрів - українців, за прикладом Юлії Тимошенко. Будемо щирі і справедливі, Вікторе Федоровичу - Ви на це матимете право. Матимете право тоді, якщо Україну окупуєте за допомогою тих товаришів і однодумців, до яких їздите за консультацією і які Україну знову мріють за допомогою «гнучкошиєнків» перетворити в колонію. Ви, наприклад,  тоді по-вченому називатиметесь… колоністом. А ще точніше - губернатором Малоросійської губернії. Але поки що Ви не стали губернатором названої губернії, то я хотів би Вам нагадати, а заодно й «історику від КеДеБе» Путіну,  що Україна - це не територія з невідомим населенням, а велика європейська держава з дуже м’якосердим і дуже довірливим, і часто дуже наївним народом, який називається українським. Розташована вона(країна) в центрі Європи і не тільки в географічному плані . Корінне населення її – переважно наївні і довірливі українці. Їх у цій державі понад 72 з копійками відсотків. Мова у них також українська, незважаючи на 350 –річну русифікацію і заборону. Це дуже стійкий народ у цьому плані. Мабуть, тому, що дуже древній. Так що Ваша затія з «русскім язиком» також може провалитися. Навіть якщо Ви за порадою Гані Стеців засядете за Укази усіх обер-прокурорів Московії і її міністра внутрішніх справ(це ж треба - знайшли в поліції філолога!) П.О. Валуєва і міністра освіти  імперії Д. О. Толстого. Це той самий обер-прокурор Святішого Синоду, який мав звичку прибирати все те, що неправильно в Україні лежить. Так, наприклад, він у Полтаві(1871 р.)  поцупив Пересопницьке Євангеліє , щоб буцімто передати Государю  і одвіз його до Санкт-Петербурга для царські оглядини.  У вас в партії Регіонів таку рефлекторно-музейну звичку має Дмитро Табачник. Мабуть, дуже сильно потрапив під вплив Вашої бурхливої юності. .
     Та повернемося до міністра освіти Московії Д.Толстого і чому я провів таку паралель між тим «московським обером» і Вами, Вікторе Федоровичу. Саме тому, що цей «імперський обер» ще в  1870 році сказав майже те саме, що Ви днями пообіцяли донецьким дітям - „Кінцевою метою освіти усіх інородців, має бути обрусіння».  
    Це ж не я, а Ви, Вікторе Федоровичу, заявляєте нині в пресі, що й донецькі діти, які не мають українських шкіл плачуть від української мови. А от як Ви прийдете до влади, тоді вже плакатимуть не тільки українські діти, а й українські… міністри. Точніше б сказати: міністри - українці. Бо Ви, вочевидь, на їхні місця поставите табачників і толстих. Зокрема, першим, так я Вас зрозумів, плакатиме нинішній міністр освіти І. Вакарчук. Потім, очевидно, заплаче міністр культури В. Вовкун( хто там ще з українських міністрів в уряді Юлії Володимирівни Тимошенко залишився, оскільки нема уже трьох українців – міністрів: міністра фінансів, міністра закордонних справ і міністра оборони, який хоч за своїм походженням бурят, але мав необережність дуже любити Україну. Тобто нема в тимчасовому уряді одразу трьох чи не найголовніших міністрів, які потрібні, як повітря, вода і тепло для нормального існування держави!!!),  міністр В. Куйбіда і міністр юстиції М. Онищук. Я розумію, Ви їх усіх повиганяєте з посад тільки тому, що вони щирі і свідомі українці й досі розмовляють в Україні, на відміну від табачників-колісніченків, українською мовою в державі, де за правління Леоніда Кучми все стало російськомовним: преса, радіо, телебачення, книжки, вузи, школи, дитячі садочки і навіть українська естрада на вимогу першої леді та її соратниці за  національним духом і духовним убозтвом - Вєрки Сердючки . А нині до цієї меншовартісної вакханалії долучився ще й українофобський «95-ий квартал», який кимсь дуже щедро оплачується, аби висміяти все українське, демонструючи перед мільйонними телеаудиторіями своє бездуховне рабство і абсолютну відсутність національної гордості.
    Тут я хочу перейти ще й до історії, Вікторе Федоровичу, оскільки, як виявилося з Вашої політичної поведінки, Ви її також не знаєте, як географії і  літератури. Ані російської, ані української. А з історії потрібно також  дещо знати. Хоча б поверхово. З неї варто б, скажімо,  засвоїти майбутньому кандидату в Президенти таке: коли країна скидає ярмо і з статусу колонії переходить у статус самостійної держави, в ній, як правило, залишаються…колоністи. Тобто  громадяни колишньої імперії, її вчорашні хазяї, які вгризаються зубами за своє минуле, аби зберегти в новоствореній державі ті ж колоніальні порядки, що існували й при них, поборотися з новою владою, докласти максимум зусиль, щоб зруйнувати її, а на гроші екс-хазяїв прибрати все до своїх рук. І найголовніше - поборотися за свою колоніальну мову - найхарактернішу ознаку усякої пост - колоніальної держави і за будь - яку ціну не допустити мови аборигенів. Не допустити, свято пам’ятаючи - нема мови -  нема народу, нема народу - нема держави, нема держави - є знову колонія. Бачте, Вікторе Федоровичу, як все просто. Простіше, ніж вивчити мову корінного населення, наприклад, Вашому одно партійцю Азарову. Її, мову корінного населення, за будь-якої імперії і в будь-якій колонії зневажають, і називають або дикунською, або мовою аборигенів, бо колоністи й колонізатори вважають, що вони на цю територію чужої держави вже принесли свою культуру, свою мову і їм, аборигенам, іншої не треба.
    У кожній екс - колонії обов’язково залишаються колоністські інституції. Вони , як правило, після революцій, позбавлення колоніального ярма, перефарбовуються, міняють зовнішні вивіски, але в їхніх душах залишається колоніальна суть. Типовим колоністом в Україні є  якийсь В. Корнілов, що сидить під вивіскою якогось державного об’єднання і чомусь називається директором, а не законсервованим резидентом чи ще відвертіше кажучи - холуєм сусідньої держави. Насправді ж, він вірно служить своїм вчорашнім хазяям, що живуть за кордоном, отримує звідти гроші і паплюжить на кожному кроці  все, що українським і державним зветься. До цієї категорії лакеїв і холуїв можна віднести і ще одного «директора по заготівлі щетини» в Україні - Ростислава Іщенка - віце-президента Центру дослідження корпоративних відносин. Чим не резидентська контора під вивіскою «чортійщо» з борідкою.
     Залишається  в екс - колонії і 5- колона. Насправді - це ті ж самі колоністи. Залишаються в екс - колоніях і раби.  Найхарактерніші ознаки цих істот – шлунки і бажання дорватися до корита. А ще - ненажерливість, яничарство, холуйство,  продажність і ренегатство. Їм , Вікторе Федоровичу, не варто дуже довіряти і на них покладатися, оскільки за своїм нутром усі вони без винятку перекинчики. Це духовні раби, які   не розуміють, що таке свобода і часто хочуть такої твердої руки, чи кулака, як, наприклад, у вас, Вікторе Федоровичу.  Свобода,  яка їм вчора несподівано впала на голову їх , як правило, лякає. Як будь - яка тінь. Вони не знають, що з неї робити. Бо ж ще вчора ходили під хазяїном, а сьогодні їм дозволили ходити самостійно. Як ходити? Куди ходити? За чим? А хто ж кидатиме щоденну  кістку? І тут  вони починають шукати нового хазяїна. Бо тепер кожен з них нагадую, якщо дивитися на них збоку, вірного друга людини, який раптом втратив нашийник і рідну будку й  за шмат тухлої консерви чи гречки ладен гавкати на кого завгодно.  Друг людини, Вікторе Федоровичу,  служитиме, як правило, недовго. Яскравий приклад – ще один ваш одно партієць Тарасик Чорновіл. Кожен з таких Тарасиків, як тільки помітить чи почує( у  них дуже розвинений політичний нюх - бачать навіть того, що ще за обрієм) іншого вожака, сильнішого за Вас, при першій нагоді перебіжить до нього. Він сяде на іншу прив’язь, бо він не просто хоче вижити. Він хоче їсти і добре їсти. Такі, Вікторе Федоровичу, не хочуть нормально і чесно жити. Вони тільки хочуть виживати, комусь регулярно підгавкуючи.
       Ви такого феномену чи метаморфози у своїй партії не помітили, Вікторе Федоровичу?  А шкода. Візьміть для прикладу вашу Галю Стеців. Вона колись «вірою і правдою» служила на «Свободі». Ну, не в смислі  - на волі, а так радіостанція називалася і , здається, й тепер так називається. Там у неї була інше псевдо, на Вашій фені “поганяло”…Вибачте. Я  Вас наслухався і вже Ваші слова - паразити і в мій лексикон ускакують. А перед «Свободою» Галя ускочила в агенти  КеДеБе. Якщо вірити, Вікторе Федоровичу,  Інтернетівським документам і  копіям з мокрими   печатками, то в цій глибоко законспірованій організації Галя чи Ґандзя мала інше псевдо - Тереза. Не мати Тереза, Вікторе Федоровичу.  Не плутайте , будь ласка, а просто «Тереза». До речі, і на «Свободі»( навіть я її тоді слухав і захоплювався її «сміливістю», як Ви нині)-  вона добре виступала. Майже як Юля Володимирівна. Ну, я цим не хочу сказати, що вона  Вам не рівня. Борони Боже. Ви буває одне слово скажете, замість десятьох. Але як смачно! Куди тому Азарову, який на всі меридіанах і широтах кричить, що йому навіть у сортирі забороняють розмовляти російською мовою, привселюдно, не соромлячись доповідає про це Кремлю і чеше московською, як Геббельс брехнею. Та тут йдеться не про Азарова. У філології він прирівнюється до круглого нуля. Він на президента не потягне. Йому й дві мови не допоможуть. А от у цифрах – він розбирається. Але в нас за знання цифр Президентами не вибирають.
     Та я захопився. Також «погнав порожняк». А Донбас, знаю,  цього не любить. Перейдемо до інших Ваших оригіналів. Вибачте, регіоналів. Ні, я таки вимикатиму телевізор і радіо, коли виступатимете Ви, Вікторе Федоровичу. Ви дуже сильно на мене впливаєте. Так недовго мені недовго втратити свій не менш оригінальний від Вашого - стиль. Я ж хотів сказати регіоналів, а не оригіналів - типу – Сівковича, Лавріновича.  Ці також…Ну, як Вам делікатніше сказати - очевидно, з тих самих органів. Маю на увазі внутрішніх. Може, тільки на відміну від Сівковича, приховують своє минуле: одна «Свободою» прикривається, а другий - Рухом за перебудову. Щоправда, погонів я на їхніх  плечах не бачив. Брехати не буду. Ну,  і про Вашого Сівковича мені нічого сказати. Що з нього візьмеш. Він і сам ні від кого не  приховує, що він полковник КеДеБе. Що тут ще додаси? Хіба, що єдине. Я б, наприклад, Вікторе Федоровичу, чесно признаюся, хотів би, щоб  Сівковичу на сідниці, висіялося те, що після отруєння у Віктора Андрійовича на лиці і, щоб Ваш Сівкович   разів 26 «освіжався» через переливання крові у вітчизняних й імпортних поліклініках, а після того годинами доходив до тями і вірив, що життя не таке вже прекрасне, як це збоку здається. Ви, Вікторе Федорович, в своєму житті пережили чимало важких хвилин( тут я без іронії - серйозно), тому  борони Вас Боже, уподібнюватись до Сівковича.  Хай Вас  і синів ваших Всевишній береже.
Я не Сівкович. Людина не зла. Я тільки хочу Вам добра. І їм також. Аби тільки вони уже  поперев’язували язики. Хоча на період вашої передвиборної кампанії Хоча б один з двох. Бо якщо нам, Вікторе Федоровичу, Ваша оригінальна партія всуне по два язика в один рот, то тоді й прищів на них може збільшитися удвоє і біль також подвоїться. Ви над цим, Вікторе Федоровичу,  серйозно ніколи не задумувалися? Прикус одного язика - це один біль, а два прикуси - це подвійний біль.  З одним язиком, Вікторе Федоровичу, в роті і в Президентському кріслі легше. Уявіть собі, Ви раптом сядете на  трон, а тут якийсь самміт чи прес – конференція, і в голові у Вас одразу дві думки замість однієї:  яким язиком говорити - правим чи лівим? Першим чи вторим? Почнете привселюдно  чухатися. Не доведи Господи перед амбасадорами ще й в носі колупатися. Думка вона, як свердло. Можна сказати, як електродриль. Крізь черепну коробку проходить. Уявляєте: сидите, на свій народ очима лупаєте, а яким язиком розпочати прес – конференцію, а воно  ніби мову відібрало. Був би в роті один язик, у голові жила б і думка одна. А так…  Про третій  язик я  вже мовчу, в роті не поміститься. Тепер я так гадаю, поки вивчатимете «второй», то забудете і перший, і третій, і взагалі ніякого не знатимете.   Одне слово, краще з тими язиками Вам, Вікторе Федоровичу, як на мій погляд,  не зв’язуватися, бо тоді гріхів… Я хотів сказати - огріхів наберетеся, як…Ну, словом Ви мене, Вікторе Федоровичу, зрозуміли, що я цим хотів сказати…
         Та я ще пару слів скажу про  аборигенів - яничар, або перевертнів, Вікторе Федоровичу, в пост - колоніальній державі. Ви, до речі,  до них не відноситеся, бо ж Ви іншої національності і Вас перевертнем, як, скажімо, Шуфрича чи Колісниченка, аж ніяк не назвеш. Ці істоти (ну, це таке зневажливе ставлення  корінного населення до перевертнів, яничар і манкуртів і перекинчиків, чи по-вченому ренегатів…  Вони досі бояться своєї тіні, окриків вчорашнього хазяїна і залазять не тільки в кущі, а навіть намагаються сховатися під власну тінь, сприймаючи її за кущ чи своєрідну парасольку. У Вашій партії такими зразками є не тільки Нестор Шуфрич, чи  Вадим Колісниченко й чимало інших. Уже згадана нами Ганя Стеців. Московський адвокат на громадських засадах Юрій Мірошниченко. Гуморист і сатирик антиукраїнського спрямування Ярослав Сухий. А от Ваш ідеолог Дмитро Табачник, оскільки він не належить до аборигенів, як  і Ви, а до прибульців у першому чи в якомусь іншому коліні, то він є трубадуром 5-тої колони, тобто ідеологом тих самих колоністів, вчорашніх колонізаторів. Тому йому дивуватися нічого. У нього, очевидно, клініка. Бо самі посудіть. Не може українець єврейського походження, любити  фашиста Адольфа Гітлера, а ненавидіти демократа Віктора Ющенка. Самі посудіть, як це з точки зору психіатричного діагнозу назвати. Може, Ви в цьому сумніваєтеся, то хай Вам пані Галя Стеців купить «всєукраїнскую газету» «2000» і покаже у ній статтю, яка так і називається  «"Фюрер України" і що для нього Адольф  Гітлер (вибачте, як того  Адольфа по батькові я не знаю, бо ні  з Гітлером, ані з Геббельсом,  на відміну від Дмитра Табачника, не дружу) рідніший українського Президента, бо Адольф будував автобани, а Віктор Андрійович збирає для чогось биті горшки. Та ще такі старі, яким не менше, як 7 з половиною тисяч років. Молодших не колекціонує. Чого не скажеш про Дмитра , здається, Володимировича, бо він ніякими музейними цінностями, на його мові кажучи – «нє брєзгує».
     Ви, Вікторе Федоровичу, до речі, сказати також прибулець і саме тому я особисто сумніваюся, що Ви можете покохати Україну, як рідну матір, оскільки вона Вам не рідна. Хоча з історії відомо чимало прикладів, коли   й не етнічні (етнічний, Вікторе Федоровичу, це означає корінний житель тієї чи іншої країни чи колонії) громадяни ставали патріотами чужої держави. Для прикладу і для поповнення Ваших географічно-історичних знань назву хоча б Карла Густава Еміля Маннергейма, шведа за походженням, але фіна і  патріота за духом. Є такі і в українській історії. Наприклад, Станісла́в (Нестор) Морозе́нко (Морозови́цький)- полковник реєстрового козацького війська. Васи́ль Вишиваний - Вільгельм Франц фон Га́бсбург-Лотрі́нген— український поет, військовий діяч, дипломат, австрійський архікнязь (ерцгерцог), полковник Легіону Українських Січових Стрільців, українська патріотка, поетеса Олена Теліга, яка  народилась під Москвою в інтелігентній і, як Ви, в напівбілоруській родині і так далі...
  Якщо Ви, скажімо, не станете таким як Вишиваний чи Морозенко(а це вже очевидно), то постає перед кожним українцем питання: кому ж Ви служитимете?  За всіма своїми вчинками і навіть висловами Ви демонструєте поки що рабську поведінку, або поведінку людини, якій байдужа держава, в якій Ви живете, байдужий народ, який Вас благословив своєю добротою і українською вічною наївною довірливістю на такі висоти, які Ви займали і займаєте в цій країні?  З усього цього видно, що Ви збираєтесь служити не українському народові, а прислужуватися вчорашнім колоністам і вчорашнім хазяям, що недалеко від нас,  за не демаркаційним кордоном. Як і вчорашні раби, які гадають, що вони вільні люди. Вони такі ж самі, як і вчора. От  тільки тепер живуть вони, дякуючи українському вільнолюбному народові, у вільній державі, якої не хочуть, бо їм чужий ошийник солодший за дим своєї Вітчизни.
Свого часу, Вікторе Федоровичу,  сусіди вже авансом вітали Вас з обранням на найвищу посаду нашої країни?! Ми це пам’ятаємо і досі обурюємося! Ви це пам’ятаєте і досі їм дякуєте. Судячи нинішніх  з Ваших заяв, слів, з Ваших дій,  Ви не служитимете завтра  українському народові, як  і  не служитимете державі, котра називається Україна.
     Це так сьогодні, а що стане з нами завтра, коли Ви й справді прийдете до влади? Коли у Вас уже нині такі «братні  замашки», Вікторе Федоровичу!  Ви в три шиї, як заявляєте, гнатимете українців, щоб більше не плакали діти? Чиї діти? Які діти? Ті, яких Ви ведете чужою дорогою вчорашніх колоністів, а не дорогою служіння рідній землі?! А як бути з дітьми аборигенів? Тобто з українськими дітьми, їхніми батьками, які хочуть жити в своїй країні, розмовляти своєю мовою,  читати на своїй мові, молитися у своїх церквах і храмах? Як бути з тими 72 відсотками корінного населення? Поміж них не всі ж волги й колісніченки, ю.мірошніченки з шуфричами. Є ще і сини й доньки України. Не всіх, на наше щастя, достріляла і перемолола в сибірсько -колимських таборах братня нам країна в ім’я вічної дружби.
   Якщо Ви збираєтеся  будувати державу, а не руйнувати її, то, очевидно, Ви мали б поставити це освітнє питання дещо в іншому ракурсі. Наприклад, якщо з цих донецьких дітей, що живуть і навчаються в державі Україна раптом вигулькне мрія, як оце у Вас - стати кандидатом у Президенти країни, то вони мали б знати державну мову. А Ви ж, як кандидат у Президенти, мали б знати ще й Конституцію цієї країни, де Ви збираєтесь обійняти найвищу посаду пояснили б, якщо вже не дітям – першокласникам, то хоча б їхнім батькам - ми живемо в українській державі, тут державна мова українська( це за Конституцією)  і якщо хтось з Ваших синів захоче стати, як я, Віктор Федорович Янукович, кандидатом у Президенти, а хтось з Ваших доньок, як Юлія Володимирівна Тимошенко – прем’єр - міністром цієї держави, то, любі мої батьки, нам не Вакарчука треба звільняти, а вчити своїх діточок  державної мови, щоб вони не виросли такими невігласами, як я, і не почали вчити її, державну мову, у 50-річному віці, коли вже в тебе і пам’ять не та, і старі звички та жаргонізми стали твоєю другою натурою. Це , принаймні, було б чесно, Вікторе Федоровичу, і перед народом, який розкрив свої щедрі обійми Вашим батькам, і прийняв Вас, не українця  за походженням, як свого сина, виховав і навіть висунув  кандидатом у Президенти своєї держави, надіючись , що Ви якщо вже не станете, як швед  Карл Маннергейм великим державним діячем, то хоча б українським патріотом як Станіслав Морозенко, чи  Василь Вишиваний. Може, саме тому ось тих(як на сьогодні 28 відсотків українців) хочуть віддати голос саме за Вас. Бо я особисто  не  вірю, що в нас ще й досі такий великий відсоток перевертнів - волг , колісніченків, шуфричів, скачків,ю.мірошніченків, які сплять і бачать московське ярмо на шиї українського народу і аж з трусів вискакують на усіх телевізійних шоу, щоб їх, голих, і Москва помітила.
      Ви, безперечно, помітили, Вікторе Федоровичу, що на відміну від чорних піарників з чорним піднебінням, я ані словом Вас не дорікнув минулим. Але хотів би тільки , нібито між іншим, нагадати, що в цивілізованих країнах з високою культурою і мораллю з такою біографією, як у Вас і у Вашого нинішнього ідеолога - Ганни Герман, у політиці навіть носа перед людьми не показують, а тим більше не претендують на високі, якщо не сказати –  найвищі державні посади.
     І наостанок. Шановний Вікторе Федоровичу, я зауважив, що Ви рідко задумуєтесь. Інколи смалите просто з плеча. З одного боку це добре, якщо Ви інтелектуально озброєнні, а якщо ні, то, очевидно, перед тим як щось бовкнути( вибачте, за Ваш стиль) про козлів чи засланців(в цьому слові я літеру «р» змінив на «л»), варто було б Вам все таки трохи задумуватися.
Але якщо Вам думати  важко(може, від того у Вас голова болить), то беріть хоча б приклад з тих, за ким Ви так активно бігаєте, ще не ставши Президентом. Я маю на увазі  кремлівських вождів. Ви ж з ними однаково думаєте: і вони за російську мову в Україні, і Ви за російську мову в Україні. Як бачите, між Вами навіть в цьому плані ніякої різниці. Вони ж у себе навіть такий закон прийняли, що захищати російську мову не тільки у себе вдома, а й за кордоном. Його сьогодні можна тлумачити так:»Якщо пан Янукович прийде до влади, а  Україна все одно не заговорить російською мовою, вони кинуть авіадесантні війська на нашу територію».  А, може, й ще щось кинуть, як у Чечні. Типу радіоактивного «Граду», чи «килимових  покрить», заради «спокою і порядку» в Україні. Ви над цим , Вікторе Федоровичу, не задумувалися? Вони, тобто кремлівські і держдумівські вожді і вождики навіть у Москві думають  як захищати і якою зброєю, якими спец загонами російську мову на чужих територіях, а Ви уже сьогодні не думаєте і не збираєтесь захищати на території рідної нібито для Вас держави українську? Можливо, Вам ані держава, ані мова не рідні, то чого ж Ви, вибачте на слові, пнетеся в Президенти? Виходить, що  Ви тільки устами Гані чи Галі Стеців освідчуєтеся в коханні до рідної неньки, а насправді… А насправді ще не одна дитина заплаче, як закінчить школу і вуз та  дізнається, що високим державним чиновником за Конституцією України може стати тільки громадянин, який володіє державною мовою. Ну, як в усіх нормальних державах світу!!! Чи Ви хочете, щоб у нас сталося так, як на батьківщині Вашого батька - Білорусі?  Чим вже тоді, коли Ви станете Президентом, як наш колишній Самойлович –гетьманом, який все мріяв отримати звання хоча б майора у Московській армії і на додачу рязанську бабу, відрізняєтеся від українського гетьмана Самойловича чи білоруського батька Лукашенка? Він, до речі, гетьман Самойлович погодився також на такі Кремлівські угоди, які  Ви сьогодні оголошуєте. Прочитайте. Подаю «на втором государственном», щоб Вам зручніше було: «служа великим государям... народ Малороссійскій всякими мЂрами и способы c Великороссійским народом соединять и в неразорванное и крЂпкое согласіе приводить супружеством и иным поведеніем, чтоб были под одною их царскаго пресвЂтлаго величества державою обще, яко единой Христіянской вЂры, и никто б голосов таких не испущал, что Малороссійской край Гетманского регименту, a отзывались бы вездЂ единогласно: Их царскаго пресвЂтлаго величества самодержавной державы Гетман и Старшина, народ Малороссійской обще c Великороссійским народом, и вольной переход жителем из Малороссійских городов в Великороссійскіе городы имЂти».
      Більше в мене до Вас запитань нема. Далі без коментарів. Залишилися тільки сумні і невеселі роздуми.
      На цьому бувайте, Вікторе Федоровичу. Привіт Дмитру Табачнику і Гані Стеців.  А Вам особисто ще й дякую за увагу!  А якщо щось не так, Вікторе Федоровичу, то Ви вже мені  вибачайте. Що з мене візьмеш - я ж у Президенти не йду!!! Бо й грошей таких не маю.
Ще раз з повагою до Вас, хоч і не без іронії .
                                                                       .