Заголовки газет:
"Дочка Путіна втекла з Нідерландів"
http://gordonua.com/news/mh17crash/Mirror-Doch-Putina-sbezhala-iz-svoego-doma-v-Niderlandah-33263.html
 

*               *               *
 

Комплекси - страшна річ.
Ота неврастенія, яка виникає від диспропорції між уявним супер-его і реальним наповненням, іноді дуже дорого обходиться людству.
Путін довго терпів... все життя. Навіть на фото, ще в юності, по виразу його обличчя видно, що це - зачмирена людина. І стежка в гебуху пролягала як раз навпростець через муторну темряву його комплексів.
Я знав людей, які добивалися "успєха в жизні" ціною ломки характера. Їм так хотілося, щоби я зацінив їхні "успєхі"!.. Але навіть в інтонаціях їхнього голосу вже відчувалися нотки, характерні для людини, що звикла виправдовуватися. Як Путін.
Це чмо так і не стало альфа-догом. Як йому не хотілося. Змія зі скляними очима роздуває свого капюшона, імітуючи гриву лева, а як відкриє рота, то назовні виходить зміїне шипіння замість лев’ячого рику.
 
Проте, Путін добився "успєха в жизні"...
В його системі цінностей, в тому паралельному світі, де повспливало всякого лайна - від Рогозіна з Жириновським до Кернеса з Ахметовим - він дійсно прожив не даремно.
Ні, він не зробив нічого доброго чи корисного для людства.
Путін не зробив цей світ хоч трішечки кращим.
Йому було ніколи – він вбивав і продавав, вбивав... і вбивав.
І тому став президентом Росії.
Він і не міг зробити цей світ кращим.
Зате Путін підвів його до прірви, яку людство може й не подолати; це – третя світова.
 
Але правду кажуть: жорна господні мелють повільно, але вірно...
В цьому житті, перенасиченому контактами, так мало людей, які справді дають нам тепло, і які становлять сенс нашого існування...
Їх так мало, що навіть один – чи одна – це вже ціле сонце, що випромінює тепло, так необхідне нам для життя. Немає його – і ти зависаєш в холодному електронному космосі Інтернету. Як астронавт в невагомості: немає орієнтирів – верх, низ, немає справжнього тепла, тільки зірочки ніків поблимують світлодіодним холодним миготінням.
Більшість з них сприймаються інтуїтивно і суб’єктивно.
І, скоріше за все, ти ніколи не побачиш їхнього справжнього обличчя чи блиску очей.
Не відчуєш теплий дотик руки, не почуєш живий сміх у відповідь на твій жарт...
А тому таку цінність мають справжні живі світила...
Особливо, коли тебе оточують жириновські з рогозіними...
 
Мер містечка Хільверсум запропонував викинути дочку Путіна з Голландії.
Потім він дещо обрізав загострені кути, але суть пропозиції не змінив.
Що відчувала в цей момент дочка російського узурпатора, ця доросла дівчина, яка звикла до іншого обходження?
Що відчуває вона зараз: вже не як дочка одного з найвідоміших світових політиків, а дочка Х...ла?
Чи вдячна вона йому за таку репутацію?
Чи задоволений тепер Путін результатом своєї пацанської політики?
Чи думав він про те, що його репутація може стати надважким тягарем для тих, хто поруч з ним?
 
Тітушко – не Путін. Але навіть він жахнувся, коли усвідомив страшну силу морального таврування. Адже у нього є родина. Врешті, він хоче нормальну сім’ю...
 
У Путіна також є родина.
Але одне з тих сонць, яке ще вчора його зігрівало,
завтра може перетворитися на Чорну діру...