Таке горе, таке горе…
 
   Ото як згадаю, не можу не їсти, не пити… П’ю тільки лікарство, закусюю курячою жопою… Ну то ж не їжа, то закусь…
 
   Ніч не спав… Бо як згадаю, шо я тута в тьопліньком, вдома, а він хре зна де… може в якійсь канаві або підвалі… Лускає мишачі кізяки, та сьорбає із каналізації…
 
   Нє – нє.. Не подумайте чогось там. Це не про Пьордича. Про ту скотіну навіть Єфремов заявив, шо він скотіна, хоч і сам Єфремов скотіна…
 
    Це про сучасну молоду людину, рехформатора , інтегратора, стабілізатора, цивілізатора, експропріатора…
 
   Як згадаю, чи десь побачу його польтрета, аж сльози на очах…
 
   Як промінь сонця у сільському дощатому сральнику, як ковток чистісінького повітря  із Мордирівської свиноферми, як дзюрчання джерела у привокзальному півбарі…
 
   Нє, не розумію… Із гарної інтілігєнтрої сім’ї. Маманця  не хвости коровам крутить, а доцент, і папаня не якийсь там хрен з вірьовки, а цілісінький конструктор. Парових двигунів стратегічних ракет земля – курятник баби Мані, із дозаправкою в саду у тьоті Груні…
 
   І сам не якесь опудало із Кривожопінська, а такий собі майже Альон Делон. От тільки харя троху тупувата і покоцана, але фінгали по всій мордяці додають польтрету мужності, і героїчності…
 
   А головне – хлопець має неабиякий досвід роботи менеджера вищого рівня у складних умовах Денеєріі і Лугандонії. Бо поцупити 40 мільйонів у таких складних умовах, то треба таки мати неабиякий хист…
 
    Так я про шо. Пропадає такий ціннючий кадр. Коли призначали отого Яценюка у міністра всіх міністрів, якось зовсім позабули про такого гарного хлопця як Олег Царьов. Але ще не пізно. Кажуть шо він ще недалеко втік, треба тільки спіймати його, і призначити, ну хоча б віце-президентом. Майте совість, пропадє людина…