Диктатуру подолано. Це - перший крок. На черзі - швидке всебічне реформування всіх галузей країни. Цілком покладатися на політиків і чекати, як в 2005-09, цього разу люди не налаштовані. Але громадський контроль і ініціатива потребують відповідної організації, «машини». Створення цієї машини і надання їй потужності – справа громадян. Буде в нас «громадська машина», буде й демократія. І це обов’язково буде, бо альтернатива -  «золотий батон».
 
     Винаходити тут майже нема чого, цивілізовані країни вже все винайшли, але треба прилаштувати всі ці винаходи до поточної української політиці . С початку  треба усвідомити потреби, тобто нагальні задачі.
 
     Днями Віче на Майдані прийняло ультимативну резолюцію щодо незрозумілого «перемир’я».  Наголошено, що це – останнє мирне віче, якщо ситуація залишиться тією самою. Майдан виконує свою обіцянку не послабляти контроль за владою. Реакція влади наявна. З 1 липня Порошенко відновив АТО. Питання знято. А якби не було тиску Майдану? Хто зна…
 
     Н. Княжицький, виступаючи в Раді, оголосив власне обурення тим, що Угоду об асоціації з ЕС відкладено. Ніякої ратифікації навіть не обговорюється. Навіть пояснень немає про це відкладання. Далі, зміни до конституції готуються підкилимно. За даними Княжицького, Порошенку готують диктаторські повноваження.
 
Демократія, за яку лише цього року віддали життя вже кілька сотень українських героїв – це готовність критичної маси громадян відстоювати свої права.
 
     Чи не варто було б започаткувати таку добру традицію - регулярно нагадувати владі, для кого вона працює, хто є її роботодавцем? Як само це робити, світова практика добре знає: через опозиційні партії. Наприклад, через Батьківщину і Свободу. Але ніхто не забороняє шукати й інші методи, як от збори на Майдані, що вже добре випробовано українцями. Головне - не бути байдужими, не обмежуватися суто особистими справами. Адже еврореформація зніматиме переважну більшість наших особистих проблем, і навпаки - відсутність реформ зробить наші особисті проблеми безкінечними.
 
     Здається, якби на Майдан, або під Раду, вийшла сотня киян із вимогами негайно ратифікувати Угоду про асоціацію і призначити вибори Ради якнайшвидше, їх би обов'язково гаряче підтримала вся країна.