Колись,  коли  дерева для мого сина були ще великими,  розповідав я йому на ніч казочки українською  та  й співав пісень.
В силу різних обставин  найбільш за все ми любили з ним  казочку про машини,  я тому що вона всьго з двох  речень та перевірено ефективна,  а він  тому,  що любив машини.
 
Ось ця казочка:  В  машини є труба та кабіна.  В кабіні сидить водій, із труби смердить дим.
 
Казочка розповідалася по кругу, доки дитина не засне.  Після  кожного речення  казки   робилася пауза, і в залежності від того було це перше чи друге (останнє) речення,  син, якщо ще не заснув, просив: "Розкажи ще раз", чи:"А далі що?".  Після шостої-сьомої  розповіді  дитина щасливо засинала.
 
Ось така перевірена технологія засинання.
 
Минули часи,  спливли  президенти, розтанули іллюзії.
 
Днями  почув як   синка мій заспівав пісню "Путін хуйло, ла-ла-ла".  А я й прошу;"Заспіваймо разом  ще  раз,  бо гарна пісня". Заспівали раз, другий, третій,  а синка й питає  мене: "Батько, а далі що?"
 
"А далі, -кажу- Кравчук, Кучма, Ющенко, Янукович, Медведчук, Ганя Герман, Олійник, Єфремов, Царьов, Клюєв, Ахметов, Чечетов...   Хуйла з пісні не викинеш".
 
- Батьку, а Порошенко?
- Зачекаймо, синку, ще раз до вечора...  Часу безславних покидьків має настати край, бо в кабіні нашої машини постійно сидять якісь... та дуже нам смердять
 
22.00. Чекаємо.
 
Тим, хто хоче померти за Райхсію присвячується: