Прекрасні новини надходять з мого рідного Запоріжжя. Міськрада, яка ще "вчора", тобто за Януковича, займалась хто зна чим - але аж ніяк не пропагуванням і популяризацією історії свого міста і регіону, - раптово проснулась і виявилась настільки патріотичною, що одним махом дописала місту цілих вісім століть існування. Поки що, правда, це геніальне рішення лише в проекті - але зважаючи на уміння наших чиновників, не здивуюсь, якщо вже восени (чому восени, поясню нижче) ми будемо святкувати 1062-у річницю "заснування міста".
 
Ні, в тому, аби вивчати власну історію, я не бачу нічого поганого. Більш того, двома руками "за", причому максимально широко і поглиблено. (Чим і займаюсь на прикладі своєї родини.) Але. Є кілька нюансів, які перетворюють цю прекрасну ініціативу на фарс.
 
По-перше, ніякого Запоріжжя в 952-му році не існувало. Запоріжжя, а до 1921-го року Олександрівськ, починає свою історію 28-го (за новим стилем) серпня 1770-го року, коли почалось будівництво Олександрівської фортеці, що згодом отримала статус міста. І про це в мерії мають знати краще за мене - бо це ж у них за вікном, на протилежному боці центрального проспекту міста, стоїть "Годинник закоханих", біля якого в тротуарну плитку вмуровані пластини в історичними віхами історії міста. І там ця дата прописана. Хто тутешній, можете поїхати і подивитись - поки, не дай Боже, не виколупали пластину (вона ж бо тепер історична неточність, нащо народ в оману вводити).
 
Щодо "существовании городища на обеих берегах Днепра и острове Хортица (расположен в центре Запорожья)" - так це ніякий не секрет і ніяке не відкриття. Про поселення Протолче, що існувало на півдні острова Хортиця (про "обидва береги Дніпра" не доводилось читати до останніх днів) в Х-ХІV-му століттях, відомо з 1972-го року. І до цього моменту нікому не спадало на думку приписати його історію до історії міста Запоріжжя. Ні, на початку 90-х один місцевий історик намагався зробити те, що зараз хоче вшкварити мерія - але тоді ця ініціатива залишилась непоміченою.
 
Для того, аби немісцеві зрозуміли абсурдність ситуації. Уявіть собі наступну картину. На одному березі ріки, назвемо її умовно "Дніпро", стоїть мегаполіс, умовний "Київ". Заснований, скажімо, 1000-го року нашої ери. На протилежному березі - невеличке нині, але дуже історичне містечко, нехай буде "Бровари". Дата його заснування - 500-й рік нашої ери. "Київ" розростається, розростається - і в один прекрасний день приєднує "Бровари" до себе. В якості "Броварського району м. Київ". То що, з цього моменту датою заснування Києва треба вважати 500-й рік? Абсурд. А нам, запоріжцям, пропонують саме такий варіант.
 
Справа в тому, що Олександрівську фортецю будували не на місці якогось існуючого поселення. 18-е століття, вільних земель було повно - будуй, де тобі зручно. Навіть у зацитованого мною вище Юрія Вілінова сказано, що на місці фортеці були тільки оборонні вали, "так называемые «Миниховские редуты»". І все.  А територія, на якій знаходиться Протолче, стала частиною Запоріжжя, значно пізніше, коли місто почало розростатись і розповзатись, в тому числі й на протилежний, правий берег Дніпра. (Вочевидь, задля зручності острів Хортицю і включили до складу міста.)
 
В соцмережах мені опонували тим, що, мовляв, це дасть поштовх цікавості народу до своєї історії, і таке інше. А хто, питається, заважав популяризувати цю історію без фальсифікації "свідоцтва про народження"? Хто заважав розвивати інтерес до козацької історії краю (вона хоч і не така велика, як то люблять розказати, бо справжнім козацьким краєм насправді є нинішня Дніпропетровщина - та все ж є чим привабити людей, наприклад, островом Байди, де власне й починалась історія запорозького козацтва)? Хто не давав? А між тим нічого подібного до святкування 500-річчя козацтва, яке пройшло ще далекого радянського 1990-го, я не пригадаю. Незрозуміло, що заважало всім попереднім і нинішньому градоначальнику цим займатись. Вочевидь, саме дата заснування міста...
 
А тепер про осінь, чому я спрогнозував, що святкування буде саме тоді. Як я вже сказав, до цієї абсурдної ініціативи дату 28 серпня 1770-го ніхто не заперечував. Але! При цьому день міста традиційно проводили в середині жовтня. В останні часи це пояснювалось тим, що, мовляв, Запоріжжя - це козацький край, а там свято Покрови Пресвятої Богородиці, а вона була головною небесною заступницею козацтва... Та насправді причина інша. 14-го жовтня 1943-го Запоріжжя було звільнено від німецьких військ (принаймні, його частина). От ця подія і слугувала - і фактично слугує досьогодні - датою "дня міста". Так що про любов до історії нехай розкажуть комусь іншому. Нова (хоча яка там вона нова...) влада просто взяла готове радянське локальне свято - і використовує його далі. Так само, як на загальноукраїнському рівні святкують "Пєрвомай" і "Дєнь побєди".
 
Одним словом, від усієї цієї історії складається таке враження, що запорізькій владі або нема більше чим зайнятись, або потрібно продемонструвати імітацію роботи (або, що ще гірше, навіщось створити "димову завісу"). Ні про який патріотизм, ні про яку любов до рідного краю не йдеться. Приїдьте, подивіться, в якому стані знаходиться історичний центр міста, будинки, яким по 100-150 років. Подивіться, які назви носять вулиці і площі - наприклад, центральна вулиця старого Олександрівська, Соборна. Оце і є справжній показник. А не вигадана "дата заснування".
 
P.S. І ще один момент. Мені докоряли, що я, мовляв, не поважаю українську історію краю, а виставляю наперед російську (прикметник, який в нинішніх умовах синонімічний слову "ворожа"). Так, Запоріжжя засноване за наказом російської імператриці. Так само, як Тернопіль - польським шляхтичем. І що з того? Мій рідний дід - стовідсотковий (за невеличким буржуйським винятком, яким можна знехтувати) московит. Що мені тепер, викреслити його із свого генеалогічного дерева? І вважати, що мама з'явилась у бабусі від святого духу? Це все - моя історія. Це все - наша історія. І треба ставитись до цього спокійно. Чомусь іспанці не зруйнували унікальний архітектурно-парковий ансамбль Альгамбру, хоч його й будували ненависні їм колись вороги, араби. Що було - то загуло, його вже не змінити. (Якщо ти не радянський/російський історик.)
 
І взагалі. Не той українець, у кого батько українець - а той, у кого син українець. Головне, аби Запоріжжя було зараз і в майбутньому українським містом. А те, хто його заснував - не більше ніж історичний факт. Який, втім, не варто фальсифіковувати в угоду якимось тимчасовим ідеологічним чи просто шарлатанським ідеям.