Запроваджене Президентом одностороннє припинення вогню, на перший погляд, виглядає абсурдним. Президент пропонує:
 
- звільнити заручників;
- вивести російських найманців через спеціально створений коридор;
- незаконним збройним формуванням – скласти зброю;
- запровадити амністію для тих, хто не вчиняв тяжких злочинів.
 
Подібні кроки зазвичай пропонують тим, чиє становище безнадійне. Для уникнення безглуздого кровопролиття. Коли супротивник щільно оточений, коли перерізані всі шляхи постачання зброї, військової техніки, боєприпасів тощо. На жаль, усі ці фактори відсутні. Терористи залишаються господарями становища на захоплених територіях, україно-російській кордон «дірявий», шляхи постачання не заблоковані. Бадьора заява Олександра Турчинова, що збройні сили «фактично завершили операцію з перекриття кордону» нівелюється хоча б тим, що того ж дня до Луганська заїхала колона військової техніки. Командир добровольчого батальйону «Луганськ» Темур Юлдашев заявив на прес-конференції, що державний кордон у Луганській області не контролюється.
 
Припустимо, що комбат висловив суб’єктивне, можливо помилкове враження. Але ж подібну думку висловив спікер РНБО Володимир Чеповий, а це вже не суб’єктивне враження «польового командира».
 
Загалом, ситуація на 20 червня виглядала таким чином

Як бачимо, про безнадійне становище терористів говорити, м’яко кажучи, зарано. Чому ж Президент пішов на такий завідомо програшний крок? Якщо припустити можливість існування деякої конспірологічної версії, цей крок виглядає не таким вже й програшним.
 
Розглянемо деякі позиції Мирного плану Президента Порошенка.
 
П. 11. Децентралізація влади (шляхом обрання виконкомів, захист російської мови, проект змін до Конституції).
Про обрання виконкомів зрозуміло, це вже стало загальним місцем. А от яким чином захист російської мови потрапив до пункту «Децентралізація влади», лишається загадкою. Не кажучи вже про те, що російська мова на Донеччині та Луганщині якогось захисту не потребує, вона й без того там панівна.
Випадковість? У подібних документах випадковість виключається. Згадаймо інавгураційну промову Президента.
 
«С чем я как Президент приеду к вам в ближайшее время?
…
С гарантией свободного использования в Вашем регионе русского языка».
 
Як бачимо, проблемою порятунку упослідженої на Донбасі російської мови  Петро Олексійович переймається з першого дня свого президентства. То чи не запропонує він конституційно закріпити для Донбасу статус російської мови як регіональної?
 
Стосовно змін до Конституції. На жаль, у Плані з цього приводу жодної конкретики. Отже, безмежне поле для торгів та «компромісів». Можна докомпроміситись і до особливого статусу бунтівних областей.
 
П. 12. Узгодження губернаторів до виборів з представниками Донбасу (за умови погодження єдиної кандидатури, при розбіжностях – рішення приймає Президент).
 
І хто ж ці представники Донбасу, з якими узгоджуватимуть кандидатури «губернаторів»? Чи не та кримінально-олігархічна «еліта» на кшталт Ахметова, якого Юрій Луценко вже назвав «економічним націоналістом»? А може погоджуватимуть з місцевими радами? Так там теж засилля українофобів-«регіоналів». Неважко здогадатися кого вони «узгодять» на «губернатора».
 
П. 13. Дострокові місцеві і парламентські вибори.
 
Вибори – це добре, от тільки якими будуть результати без попередньої люстрації? А про люстрацію ані у Мирному плані, ані в інавгураційній промові жодного слова. Тож можна не сумніватися, що провідну роль у місцевих радах гратимуть перефарбовані «регіонали». Та й до Верховної Ради делегують потужний антиукраїнський десант. А якщо у когось є сумніви, варто згадати виборчі технології на Донбасі, коли голосували і мертві, і живі, і ненароджені. Чи хтось вірить у «перевиховання» цих фарбованих лисів?
 
До речі, офіційне перефарбування вже почалося. На базі уламків Партії регіонів під патронатом Льовочкіна створена Партія розвитку. Так-так, того самого Льовочкіна, який разом з Фірташем благословив на президентство Петра Порошенка. (Зверніть увагу на абревіатуру, і там, і там – ПР. Дідусь Фрейд посміхається). Симпатично виглядає партійна верхівка: голова – Юрій Мірошниченко, заступник – Ірина Горіна, керівник виконкому – Сергій Ларін. Усе народ, як бачите, демократичний, вірні слуги Януковича.
 
Отже, не виключено, що нам світить модерний варіант Кримської автономії. З тією різницею, що «Кримів» буде не один, а два. Для початку.
 
А тепер про конспірологічну версію.
 
Припустимо, що Мирний план погоджений як з Путіним, так і зі світовими лідерами. Подібні речі далеко не завжди робляться публічно. Тоді припинення вогню як складова цього плану виглядає не таким вже й абсурдним. Для початку Путін повередує, потім виставить свої вимоги. Такі, скажімо, як надання Донбасу особливого статусу, позаблоковий статус України і т.п. Врешті-решт, з поправками, доповненнями та уточненнями план буде прийнятий. В результаті, всі будуть задоволені.
 
Путін не втратить обличчя. Адже, як ми пам’ятаємо, він і гадки не мав анексувати Донбас. Він хотів лише захистити стражденних росіян та російськомовних громадян, пригноблених київською хунтою. Благородна мета, якої він і досяг. А ще підвищив статус російської мови, зміцнивши тим самим «русский мир». А ще заблокував українським фашистам вступ до НАТО. Отже, за всіма ознаками переможець, є чим звітувати перед електоратом.
 
Світова спільнота теж зрадіє. Погасили пожежу, що розпочалася у самому центі Європи. То не біда, що заклали бомбу сповільненої дії, яка колись вибухне. Та коли то буде, а може й не вибухне. Зате зараз можна не вводити санкції, болючі не лише для Росії, а й для себе. Можна продавати «Містралі» та інші дрібниці. А там якось воно буде. Бо ще ніколи не було так, щоб не було ніяк.
 
Петру Олексійовичу теж чимало обломиться. Президент-миротворець, рятівник країни, це ж які політичні дивіденди!
 
А як там Україна? А Україна теж не залишиться без «призів». Отримає «чорну діру» у вигляді багатомільярдних дотацій у вугільну галузь. Отримає необхідність відновлення зруйнованої інфраструктури, будівництва житла, створення робочих місць. Отримає антиукраїнську фракцію у Верховній Раді. Отримає ракову пухлину сепаратизму, яка розповсюджуватиме свої метастази на всю територію.
 
Скажете, екстравагантна версія. Згоден, але у країні, яка звикла бігати по граблях, усе можливо.
 
P.S.
Активізація бойовиків від початку перемир’я, це, як на мене, спосіб підняти ставки Путіна у цій грі. Якщо ж це серйозно, то Петро Олексійович з першим кроком лоханувся. Втім, поживемо – побачимо, як сказав режисер юній акторці, що претендувала на головну роль.