Ну що, братчики, колеги, камаради, друзі, добродії, пани, пані та панянки ? Рушаємо!
 
Щоб не трапилося в світі, але старенька блакитна кулька вперто пре у Всесвіті у безкінечність, а разом з нею й ми. Так, разом з кулькою й ми мчимо у безкінечність, а разом з тим у вічність, бо куди ж ми дінемось з підводного човна, що зветься Земля ?
А який є конкретний спосіб викарбувати совє ім"я у Всесвіті ? Колись могло бути щось таке -  "На пыльных тропинках далёких планет останутся наши следы". Але то було колись... А зараз є більш простий та надійний спосіб. Який ? Правильно - засвітитися у Сльомі. Отож і я засвітилася минулої середи. Знані дурдомівські віршуни десь було загуляли на той час, то я тишком-нишком нашкребла пару слів. Типу, "вірш". І той "вірш" нагло нахапав балів й вивів мене на цю сцену. І от я цієї середи  з мікрохвоном перед вами. І встидаюся. Жаль, нема печі, а то б я її колупала... Але робота є робота.
 
Отож, правила такі. Як завжди, дуже суворі.
Девіз конкурсу:    Зранку — на ДУРДОМІ, ввечері - в кожному домі
 
1. Предмет змагання - написання сатиричного  вірша на актуальну тему.
2. Тема обирається особисто учасником конкурсу серед найбільш актуальних (бажано - неоднозначних) подій тижня.
3. Після оприлюднення теми учасники мають можливість працювати два дні: середа-четвер. Підсумки підводяться у п'ятницю зранку (якщо зможе підвестися ведучий).
4. Обсяг конкурсного вірша - не більше тисячі ста двадцяти п'яти строф (все одно ніхто не читає ці правла). Далі буде окрема вимога щодо кількості рядків.
5. Кількість конкурсних віршів не обмежується, але бажано не менше одного.
6. Переможець виводиться з кількості кліків "згоден" під конкретним постом (опція "не згоден" до уваги не береться).
За однакової кількості голосів, перемагає вірш, котрий викладався пізніше.
7. Переможець, як уже говорилося, отримує титул кращого Слемака і має проводити наступний конкурс.
Тобто в середу він раненько встає, викладає ІМХО з назвою "Сльом", в якому містяться ось ці правила і тема.
8. Ведучий НЕ МАЄ ПРАВА викладати конкурсні вірші ( але  їдкі коменти — може).
 
Стоп ! Це ще не все. Щоб полегшити працю зовсім зледачілим віршомазам, я прошу скласти не просто вірша, а двовірша.
Чому двовірша ? Тому, що минулого разу шановне панство було архімалоактивним. Отож, переходимо до абсолютних лінощів. А тому потрібно скреативити всього дві фразочки. Всього дві !
Відомо, що "краткость - сєстра таланта", то покажіть, які ви талановиті !
 
Двовірш, або Дистих (грецьк. distichon) — то найпростіша строфа, написана будь-яким розміром, що складається з двох рядків, об'єднаних спільною римою (трапляється і неримована) та викінченою думкою з виразними ознаками лаконізму й афористичності. Двовірш широко вживається як окремий твір. Це може бути епіграма.
 
Ось, приклад такого двовірша
 
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати (В.Симоненко "Лебеді материнства").
 
(Це не той Симоненко...Той віршів не пише).
 
або
 
Нації вмирають не від інфаркту.
Спочатку їм відбирає мову.
 
Л. Костенко

 
Ну от і все. Творіть. Перо вам...як його, в руки. Гусяче. Тільки щоб не було як ото колись у журналі "Перець" розділ "Страшне перо не в гусака..", хто пам"ятає.