Відбулась знакова подія - ворог знищив наш великий літак, загинули наші бійці, члени екіпажу, важливий для армії вантаж.
 
Все це відбулося на території України.
 
Якщо ця подія не призведе до кардинальних змін в системі управління силовими підрозділами, то будемо очікувати на наступну знакову подію.
 
Яка головна (серед багатьох інших) причина нашої безпорадності? На мою думку цією причиною є відсутність координуючого і розпоряджувального центру управління процесами на Донбасі.
 
Ми всі дивувалися: як так виходить, що кордони з РФ виглядають прозорими? Аж воно пояснюється просто: погранці не мають можливостей стримувати пересування через кордон техніки і  озброєних груп вояків, а армія не має відповідальності за охорону кордону. І немає органу координації, який міг віддати наказ армії для взаємодії з прикордонниками.
 
Так само і з літаком. Хтось займався перевезеннями, але він не мав можливостей забезпечити охорону прилеглої до литовища території.
 
Що зробив би я ще до своєї інавгурації? Я підготував би все необхідне для утворення центру координації. І утворив би такий центр за той тиждень, що минув з моменту вступу на посаду. Але ж то я, людина відповідальна перед мільонами співвітчизників ..
 

 
При тому, керівник такого центру мав би майже диктаторські повноваження в межах його компетенції. Він міг би знімати і призначати, спираючись на матеріали військової прокуратури, або мав би спочатку звільняти/призначати, а потім порушувати справи в військовій прокуратурі.
 
Звичайно, можна було б перетворити на такий центр РНБО .. І окремим указом надати секретарю РНБО статус Головного координатора з відповідними повноваженнями.
 
Мені, як демократу було б не бажано отримати певне обмеження свобод .. І взагалі шкода було б втрачати майданний тренд нашого життя .. Але ж треба покінчити з тією донбаською хворобою.
 
Складається враження, що той фронт існує для того, щоб позбавити українське суспільство найбільш волелюбної і найбільш патріотичної її частини.
 
Не можна спокійно на це споглядати.