Ось сьогодні і прояснилося з питанням, хто ж у нас Міністр оборони.
Коли М.В. Коваля призначили МОУ, ми з колегами зразу до Вікіпедії. Хто він такий.
Ага був КВ, КР, КБ. Полком не командував, але НШ і КД танкової дивізії був.
Діло з АТО повинно вийти на новий рівень. Так думали ми, звичайні «забубубьонные» армійські офіцери у запасах та відставках.
Перший удар по нашим сподіванням наніс сам пан Коваль, коли в середині травня заявив, що труднощі з проведенням АТО із-за того, що терористи – сепаратисти воюють не по правилам. «Гоп-стоп, мы вышли з-за угла».  За півтори місяці перебування на посаді МОУ, наш генерал зрозумів для себе, що противник воює не за правилами. Якими правилами? Він що, чекав що терористи вийдуть в чисте поле, вириють окопи і махнуть прапорцем, ну наступай генерал? Та вже війна у В’єтнамі велася не так як, Друга світова у Європі. І дедушка Хо, казав теж, як і кремлівський тхір зараз, що північнов’єтнамських військ на півдні немає, немає ні БТР, ні танків. Тільки звідки вони взялися у Сайгоні?
А Афганістан, там які правила були?
Кожний збройний конфлікт має свою специфіку. Джунглі, гори, а у нашому випадку, міста. Інша місцевість, інше озброєння, інша тактика.
Три вищих військових навчальних закладів закінчити, і не второпати, що ж діється на театрі військових дій. Мабуть з погонами не дають талану полководця.
А сьогодні прояснилося. Слухаю вранці дротове національне радіо. Пан Коваль про припинення вогню віщає. Більше половини сказаного – про президента. Які мудрі рішення Верховного головнокомандуючого. І так і сяк вже кланявся, тільки «чмок» не чути було.
Ясно, він не бойовий генерал, а чиновник. Такі не виграють на полях битв. В кабінетах – «чего ізволите».
Людина, яка має почуття власної гідності, яке завжди підкріплене знаннями і досвідом, не згинається перед начальством.
Абзац. Як мені здається, до цих пір, ні належного планування, ні ретельної організації, ні взаємодії з іншими учасниками АТО немає.  Якісь виправдання і все. Поганий танцюрист у всьому перешкоду бачить.