Політика – вигідне капіталовкладення. Якщо все зробити розумно, то вкладені гроші повернуться з такими відсотками, що бізнес курить в стороні. Крім того ще бонусом отримуєш владу, що є немаловажним задля задоволення власної значущості.
 
Група бізнесменів на чолі з Ахметовим довго вкладали гроші в політику і політиків. Просували януковичів на вершину Олімпу. Наймали іміджмейкерів, щоб здаватися порядними і хорошими. Купували ЗМІ, щоб донести до народу, які вони пристойні і достойні. Фінансували гопників, які займалися тими, хто не вірив у їхню сердечність і задушевність. Затія вдалася. Хоч у їхню важливість і незамінність увірували не всі, але їм вистачало і того.
 
Все було б просто чудово, якби вони не допустилися стратегічної помилки. Не вартувало будувати своє майбутнє на тих ідеях, які вже давно настійливо-агресивно пропагує твій неврівноважений сусід. Але вони пішли шляхом найменшого спротиву, удобрюючи і розпушуючи ґрунт для швидкого росту антиукраїнських настроїв. Це здавалося необхідним в момент, коли влада у Києві змінилася і крісло під ними захиталося. Потрібно було втримати контроль хоча б над частиною території.
 
Ті люди, які раніше возили тітушок до Києва, почали вливати гроші в несприйняття народом "київської хунти". Підконтрольні ЗМІ нагнітали ситуацію, директори підприємств на загальних зборах розставляли акценти. Готувалася телевізійна картинка про те, як народ на мітингах вимагає справедливості, про народне обурення, про те, що роботяги Донбасу не згідні з Майданом і вимагають своєї участі у формуванні держави.
 
А тим часом за парканом справжній олігарх нетерпляче потирав руки. Як потирає руки наркоман, який бачить, що бабця сіє мак за хиленьким парканчиком. На той час він вже закрив Крим для туристів, перетворивши півострів на сіру зону. Сочинські готелі вже наготували лопати, щоб гребти бабло. А клан Путіна приготувався те бабло спокійненько перенаправляти в свою кишеню. Коли в руках необмежена влада, всі методи працюють бездоганно. Доведено Януковичем.
 
Ще одне джерело, з якого п'є водичку Путін – корпорація "Ростех". Більше 600 підприємств в різних галузях. В тому числі металургія, хімія, оборонка… А на півдні і сході України, незважаючи на проплачений українськими ідіотами неспокій, все ще працювали підприємства-конкуренти.
 
Як казав Карл Маркс, нема такого злочину, на який не пішов би капіталіст заради 300% прибутку. А тут ще й капіталовкладення вимагалися мінімальні. Бо основні гроші були вкладені в ситуацію нашими грошовими мішками. Треба було всього-навсього підкинути декілька сотень відморозків і трохи зброї. Мізер для Путіна. Решту мали зробити самі "українці". Своїми власними руками перетворити південний схід України на ніким не визнану територію. Потім тих конкурентів можна було порізати на металобрухт, або перетворити на дійних корів. На вибір.
 
План не спрацював. Швидше за все, кремлівські стратеги недооцінили різницю в менталітеті росіян і українців. На відміну від Криму, Південний Схід не купився на обіцянки райського життя. Але від затії вирубити конкурентів Путін відмовлятися не захотів. В Сирії ще й досі стріляють. То чому в Україні збройний конфлікт не може тривати декілька років? Витрати Путіна будуть окуплятися за рахунок простою конкурентів. А, якщо вдасться, то й взагалі цілі галузі можна надовго ввести в коматозний стан. Треба буде просто вдарити у потрібні точки.
 
В той же час рупори Кремля будуть розповідати нам і всьому світу про те, що Крим повернувся додому, про те, як на Сході нещасні люди хочуть, щоб їх почули. А Путін, такий білий і пухнастий, намагається зробити людей щасливими. Чи може марнославна людина, яка оточує себе розкішшю і понтовито кидає в рідкий бетон годинник вартістю $10 000, зробити щось заради загального блага? Ленін і Сталін могли. А Путін – ні. Як не може Гундяєв, торгуючи сигаретами, думати про Бога.
 
Путін завжди дивується, за що на Росію накладають санкції. Ніяк не може зрозуміти, у чому він винний. Мій недурний шотландський побратим Адамко Коваль колись сказав, що важко заставити людину зрозуміти що небуть, якщо її заробіток забезпечується нерозумінням цього.
 
І де тут політика?