Нагальне завдання української дипломатії полягає у забезпеченні визнання Росії агресором країнами світу і ООН. Попри усе лицемірне словоблуддя кремлівської пропаганди, це російські громадяни воюють на українській землі. Крим – це класична анексія української території москалями. На сході України регулярне російське військо дійсно не вторгнулось через кордон до України. Але ординська ментальність отих двох маленьких кремлівських гандончиків бачить ситуацію таким чином: як немає нашого війська, то немає й війни!
Проте факти свідчать про інше. Війська, як такого, може, й немає, проте усі бойовики - або росіяни, або найманці, які пройшли вишкіл у російських тренувальних центрах та таборах. Тобто, ті ж самі кацапські вуха, тільки вид збоку.
Виходячи із визнання Росії агресором, Україна може і має виставити претензії щодо компенсації заподіяних агресором збитків у розмірі, я б сказав, у трильйон доларів.
Знаєте, можна підрахувати вартість зруйнованих будівель і інфраструктури, можна порахувати вартість втраченої вигоди від нездійснених бізнесових транзакцій. Але не піддається підрахунку та кривава рана, що її нанесли московіти життю і ментальності українців. Тому я й пропоную назвати  суму у трильйон доларів як обґрунтовану претензію України до російського агресора.
Наразі Україна не є сильною військовою країною. Проте сучасний досвід має навчити державних керманичів пріоритетам на майбутнє. Україна має стати таким Давидом, що ніякий кацапський Голіаф ніколи до неї не сунеться.
Кацапстан анексував Крим, він створив «повстання» на сході України (див. фільм Wag the Dog), хай тепер як агресор виплачує репарації. І трильйон доларів виглядає доволі реальною сумою.