Нове тисячоліття Юля та Петя зустріли в такому стані: Тимошенко - політик,  Порошенко - політик-бізнесмен.  Пік її бізнесової кар'єри позаду, пік його бізнесу попереду.  Вона прийшла в політику з грошима, він прийшов в політику щоб їх заробити.  Її політична кар'єра почалася в партії Лазоренка й надалі вона не змінювала партійної приналежності, а змінювала партію. Його політична кредо інше - змінювати партійну приналежність в залежності від  того хто зараз зверху (СДПУ зміниться на ПР, ПР на НУ.) В Уряді Ющенка Тимошенко працює віце-прем'єром (дуже добре до речі) , Петро Порошенко в Уряді не працював, але починає розуміти, що з Ющенком треба б подружитися й стає його кумом.
Україна без Кучми:
Її саджають, його не видно й не чути.
Помаранчева революція.
Тут вона та він попрацювали значно краще за майбутнього Президента. Далі почалися торги за посаду Прем'єра. Ющенко призначив таки Тимошенко (пізніше він визнає це своєю найбільшою помилкою.  Як на мене - найкращий комплімент для Тимошенко). Тимошенко складає перелік підприємств, котрі належить реприватизувати та продати за прозорою процедурою. Порошенко вважає інакше - "отжать" тихенько потроху з кожного хто щось вкрав при Кучмі, та й справі кінець. Конфлікт, відставка обох.
Коаліціада.
В результаті виборів до ВР найприроднішою виглядає коаліція БЮТ, НУ, СПУ. Від НУ - Президент, від БЮТ - Прем'єр, від СПУ - спікер ВР. Але втручається Порошенко: "Посаду кума не рахувати! Отже я - спікер!"  Капець коаліції. Універсал. Ширка НУ та ПР.
 
На сьогодні досить, бо мені таки нудно писати про очевидні речі. Не знаю чи потрібно продовжувати.