для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru
Для полноценной работы сайта включите в вашем браузере поддержку JavaScript. В противном случае многие функции сайта будут недоступны

Обозний козак Михайло Гаврилюк


Обозний козак Михайло Гаврилюк
Десятки, сотні страшних картинок обрушили медіа на свідомість українського обивателя за останні місяці. Яскравих, як кров і вогонь, кричущих, як сама безнадія. Рвуть серце, вкривають кригою душу, змушують то в злості стискати кулаки, то в безсиллі опускати руки.
 
Але чомусь вже багато днів думки весь час повертаюся до цього простого ролика і його зовсім негероїчного героя. Може, це свідомість протестує проти вогню, крові та брехні, може, підключаються якісь невідомі захисні психотерапевтичні властивості мозку або ще щось?
 

 
Ну що такого цікавого знайшов я в цьому «образі»? Переглянув ще багато роликів з цим персонажем. Відповіді немає...
 
Ні тобі чіткої громадянської позиції, ні яскравого патріотизму, ні інтелектуального осмислення подій, що затягнули його у свій вир. Ніде ні слова про великі цілі Євромайдана: євроінтеграцію, боротьбу за людську гідність, непримиренність до корупції та її рознощиків. А ідейність де? Навіть у такому простому мовному питанні ніякої визначеності: рідна дружина, багато років мешкає з ним у віддаленому чернівецькому селі Ярівка, а розмовляє тільки чистою грамотною російською…
 
А що це за мотиви і логіка дій і вчинків? «Коли студентів побили, підірвався, забравши усі гроші, доїхав до Чернівців, зайняв ще грошей, бо не вистачало до Київа, і опинився на Майдані». «Я козак, і давав клятву на Біблії захищати людей».
 
І на Грушевського, беззбройний, побіг не для того, щоб переламати історичний хід подій у протистоянні народу зі злочинною владою, а просто тому, що там почали стріляти і, можливо, когось треба буде відтягувати. Напевно, незграбна і десь навіть ірреальна асоціація, але чомусь згадується Саїд з «Білого сонця пустелі». «А ти як тут опинився?!» - «Стріляли...»
 
А там, де «стріляли...», козак Гаврилюк, нагадаю, потрапив у руки ворога. І тортури, знущання над ним, його приниження побачила вся Україна і ще добра половина населення земної кулі...
 
І ось він біля будівлі суду, де розглядається справа про ці самі тортури і знущання посадових осіб над громадянином України Михайлом Віталійовичем Гаврилюком.
 
Ні, ви тільки послухайте, що і як він сьогодні говорить про своїх учорашніх ворогів  - ягуарівців: «Хлопці прийшли захищати свого побратима, показати, що вони з ним, що вони ще можуть сказати?...» А про свого безпосереднього мучителя, що знаходиться на лаві підсудних? «Моє діло простити йому. Хай  він іде, заботиться і  содержить свою сім’ю. І в цей період часу, що йому відведено судьбою,  хай він покається в скоєних своїх гріхах».  «Вже переживаю за його сім’ю, його дитину. Жінку лишають без чоловіка, дитину без батька. Оце страшно». Ще б про «сльозинку дитини, якої не варті...», згадав би, чесне слово. Гаразд, бог з ним, з якістю мови, недорікуватістю - не професійний революціонер, усе ж таки. Але ця м'якотілість, всепрощенство, непротивлення злу…  Ну нехай би вже коли-небудь у майбутньому. Але сьогодні, в революційний і воєнний час...
***
Тільки чомусь, надивившись і наслухавшись самого обозного козака Гаврилюка і про нього, стає дуже важко сприймати метушіння на екрані великих, середніх та інших політиків. Навіть програмні ролики кандидатів в президенти доводиться дивитися через силу, тільки заради того, щоб виконати свій громадянський обов'язок. Здавалося б, і поважні і презентабельні, і слова і думки відточені до досконалості, і чудово знають, що робити і як треба правильно... І зрежисовані ролики з урахуванням новітніх досягнень сучасних піар-технологій... А сприймаються політики на тлі  обозного козака Гаврилюка якимись штучними, несправжніми, пластмасово-іграшковими, чи що...
 
Ні, я піду, звичайно, 25 травня з сім'єю голосувати за легітимного президента. І дуже постараюся зробити правильний вибір. Тому що це зробити необхідно. Але боюся, якщо до того часу не підзабудеться ролик з обозним козаком Гаврилюком, це доведеться робити через велике «не можу».
***
А  у майбутньому (бажано недалекому) дуже хотілося б проголосувати за політика, хоч трохи схожого на козака Гаврилюка. Ні, звичайно, хай він буде набагато презентабельнішим, эрудованішим  і красномовнішім за мого героя. Але... Нехай цей політик майбутнього до своїх передвиборчих обіцянок і програм буде ставитися так само свято, як Гаврилюк до своєї козацької клятви. Нехай, керуючи країною, проводячи реформи, політик майбутнього буде  менше думати про свій рейтинг, а  більше… «переживати за його сім'ю, його дитину». Він, звичайно, буде грамотним і начитаним і добре знати про «сльозу дитини». Але ще й обов'язково, як сьогодні Гаврилюк, нехай розуміє і співпереживає сльозі чужої дитини.
 
Дай Бог полковникам, отаманам і гетьманам своєю людяністю, чистотою коли-небудь хоча б наблизитися до козака Гаврилюка, підрости до його людського і морального рівня. Поки він є десь в обозі України, це ще можливо.
 
prokop14
© prokop14 [18.05.2014] | Переглядів: 4418

2 3 4 5
 Рейтинг: 46.4/45

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Facebook-login



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2021 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook