Хто уважний, той помітив вчора-позавчора заставку Гугла.
 
Якісь калякі-малякі.  Якась жінка. Впевнений, що більшість навіть не звернула уваги…
 
А дехто звернув.
 
16 травня,  дуже давно, майже 300 років тому, а точніше 294 роки тому – народилась Марія Гаетана…  Чи то в селі, чи то в райцентрі з мелодійною назвою -  Монтевеккья…
 
А померла у віці 90 років рівно за 106 років до Дня Кровавого Воскресенья.  Але вже не в райцентрі, а в Мілані  (саме там ганяв фулерена наш Шевченко). Не дожила лише року до 19 сторіччя. До того ж, саме в той рік  замість Аньєзе на світ з’вився кучерявий  до непристойності,   як і дехто з наших сучасників, що теж на букву П - А.С.Пушкін…
 
Читаю біографію Марії… Які ж були люди! Які були купці! Не те що сучасні олігархи та менеджери середнього звєна.
 
Маша народилась в багатій купецький сім'ї (тіпа олігархічній) Петра на прізвище Аньєзі. Аньєзі був ще й професором, та мав загалом 21 дитину від трьох (послідовно) жінок. Марія Петровна Гаетана була найстаршою.
 
Коли їй було 9 років, Маруся написала латинській трактат про захист права жінок на освіту! Вона мала таку можливість. Бо у  баті був науковий салон (тіпа офісу). Маша в свої 13 років вже робила філософські доповіді на 7 (сімох) різноманітних мовах. При цьому, треба відзначити, що вона не порушувала питання про надання французькій мові статусу другої державної в рідній Італії.
 
Батько всіляко підтримував математичні здібності доньки. Але Вона була дуже складною натурою і раптом захотіла піти в монастир.
 
Ага, щас!
Батя сказав – Маша, ти шо, сказилась?!
 
І Маша таки зайнялась математикой. А в ті часи вже доходила скону ідеологія інквізиції, тому математиків та й взагалі вчених були тищі, як зараз в нашій академії наук та різних там політехах. Хтось вираховував сінус, хтось косинус, були й такі, що переймались числом, не при жінках будь сказано, пі, а ще були й такі ізвращєнци, що обчислювали теж неприлічное число е.
 
Коли Марусі було десь так років 30-35, вона таки стала ще й стала філантропкою, почала допомогати бідним та безхатченкам (соціалістка), вивчала теологію. Але математику не кинула. Навпаки.
 
Коли їй було десь під 50, вона забацала Instituzioni analitiche («Основы анализа»), де так, між іншим,  намалювала криву таку лінію імені самої себе – тіпа локона Аньєзі.
 
І що зробив після цього папа? Не той, який її народив разом з мамою, а той, що Бенедикт під номером 14… Ой, знову співпадіння – саме зараз 14-й рік і саме сто років тому почалась так звана Перша світова. А якщо перевернути 14, то вийде 41 – знову пам’ятний рік…
 
Так от. Папа Римський Бенедікт-XIV, колишній Великий інквізитор, а потім такий же Великий Реформатор (і тоді люди змінювали різко свої погляди), коли побачив ту криву, сказав: Маша! Тепер ти будеш професором одразу математики, натурфілософії та ще фізики Болонського університету, який в 70 роки XX-го сторіччя  став відомим в СРСР завдяки синім плащам «болонья». На честь цього університету пізніше названо болонський процес та ще, як деякі вважають, пивний завод «Оболонь», від назви якого в свою чергу походить назва масиву Оболонь в місті Києві.
 
Все і всі в житті пов’язані… Майже кожний з нас через другу-третю людину має серед знайомих хоч Президента Обаму, хоч наших кандидатів в президенти.  Ну це так, поміж іншим…
 
Доречі -  чи є в нас зараз професори одразу математики, натурфілософії та фізики?...
 
Скажу по секрету – є! А хто – не скажу! Мучитесь в здогадках…
 
А які в Марії Гаетани були сестри!
 
Зокрема,  Марія Тереза була музикантшою й композиторкою. Була знайома з Моцартом, Гайдном, Сальєрі…
 
Та чим ще знаменита Марія Гаетана Аньєзі?
 
Так от. Ще в 20 років у своїх філософських роздумах (Propositiones Philosophicae) вона переймалась синтезом поглядів Де’Карта (знову щось знайоме) з церковними догмами. В цій системі наука розподіляється на дисципліни, які вміщують абсолютну істину (геометрія і арифметика) та емпіричні дисципліни, що мають відносну та умовну природу – механіка, фізика, астрономія. В цих «Філософських роздумах» Марія захищала аж 191 філософський тезис.
 
Як і раніше монах Монбланш, вона була впевнена, що наука та релігія не мають протиріч між собою, а наука має вивчати зв’язки між ідеями та речами.
 
Може я нудно пишу? Може. Але я пишу про мужню (хоча це й ріже слух) жінку.
 
Це ж було XVIII сторіччя, ще таки трохи буяла інквізиція, були заборонені багато засобів масової інформації, незгодних кидали за грати. Візьміть того ж Колю Коперніка. Написав про те, що  обертаються небесні сфери, і бац -  його творіння рішуче засудила та заборонила церква аж до 1835 року. Церква сказала: Микола! Нічого нікуди не обертається!
 
Про Аньєзі читати без захоплення неможливо. Її цікавили конуси, безкінечно малі частки та числа, інтеграли, диференціали, флексії, Лейбніц, Ньютон, Лопиталь…
 
Вона не забувала про своїх молодших братиків та сестричок. Спеціально для них створила підручник «Основи аналізу» на 1000 сторінках.
 
В 1752 році вона «удалилась от светских занятий і стала настоятельницей миланской богадельни» (це тіпа нашого дурдому). Вона завжди була вірною католічкою.
 

В математике есть специальная кривая третьего порядка, называемая по-русски «локон Аньези», а по-латински «завиток Аньези» (versoria — канат для поворота паруса). По-английски эта кривая называется «ведьмой Аньези» (witch of Agnesi), предполагают — из-за того, что Джон Кольсон не справился с переводом редкого итальянского слова «la versiera».

Галактика. Молюски. ДНК. Італійські макарони Аньєзі…
Локоны... Завитушки... Спирали...
--
Вчора вранці мені зателефонував професор фізики, математики, філософії, богослов’я, а ще радіотехніки. Він спитав:
-Чи ти заходив  у Гугл? Чи звертав увагу на заставку?
-Ні , здається, не заходив. Принаймні не звертав увагу на заставку.
-Зверни. Це локон Аньєзі…
-Добре, може потім, зараз нема часу.
 
І я пішов до кухні допомагати готувати сніданок з того, що купив за день до того в супергіпермаркеті.
 
Так сталось, що серед них виявилась пачка італійських  макаронів «Локон Аньєзі», які я навмання, не дивлячись, чомусь взяв з прилавку… Макарони купую може раз на рік, не роздивляючись, я ж не італієць.
--
Мав намір написати це "ІМХО" вчора. Але вчора було не того. Зокрема,  потенціальні  читачі були прикуті  до телевізору або дискутували про найважливіше.  А я би виліз з цими локонами…
 
Тому виліз сьогодні. Може хтось дочитає до кіняця та ще й почитає про Марію.
 
На завершення – одне питання та один старий з часів СРСР нєпрілічний анекдот (Жека, пробач, з мене поганий вчитель. Ти виправився, а я – навпаки).
 
Питання: Де би почитати  трактати сучасних кучерявих та тих, хто з локонами, ну хоча би не про вічність, а щось людське, окрім лозунгів?
 
Анекдот:
Перед  Новым Годом классная руководительница Марья Ивановна организовывает праздник в 7-м "Б" классе.
-Леночка! Какие у тебя будут предложения?
-Давайте повырезаем из бумаги разных птичек и зайчиков, наклеим на них битых стеклышек и повесим на елку!
-Молодец, Леночка! А ты, Женя?
-А я принесу магнитофон и кассеты. Устроим танцы.
-Тоже неплохо. А ты, Вовочка?
-Марья Ивановна! А давайте на весь потолок по диагонали запиздячим красную полосу!
-Что?! Что ты сказал? А ну, вон из класса!
И побежала к директору.
-Иван Николаевич! Представляете, Вовочка из 7-го Б сказал: Давайте на весь потолок по диагонали запиздячим красную полосу! Как так можно?
 
-Марья Ивановна! Ну не нравится Вам красная полоса – запиздячьте синюю!
 
Дякую за увагу! Всім гарного дня!