Здається, що з минулого листопаду прожив половину життя. Все змінилося. Змінилися знову й значення слів, про що вже колись писав. Слова так стрімко набувають нового змісту, що розумієш: Доля, Господь, чи збіг обставин- кому що до вподоби- мають неабиякий хист до сарказму.
Хіба ні? Дивишся на портрет єнакієвського Овоча (бо спілкується з людьми він виключно позаочі, мабуть, тому, що не боїться!) й думаєш: чи не мислитєль? Таке щось розумне верзе, що й не второпаєш! Чи впадає в очі червона пика хазяїна Луганщини, чи як там зараз, по-новому: Луганди, чи що,- й одразу видно: чесна людина. Чеснісінька! Ви, мовляв, нас не чуєте, а треба почути, бо як не почуєте...
Хлопці, ви що там: власним мізкам війну об’явили? Скільки можна слухати й слухати? Починаючи з дві тисячі якогось року, ще перед першою ходкою вашого пахана обісраного у президенти, ми усе ваших панів та підпанків слухаємо, слухаємо... Ну набридло. Скільки можна?
Вони, герої вчорашніх днів, випустили на вулиці наших міст відверте бидло, кримінальну гопоту. Зі здивуванням почув, що усі вони- антифашисти. Он як! І швиденько провели щось, що самі назвали "референдумом". І, звичайно, зібрали майже 90 відсотків голосів. І, звичайно, враховуючи зміни в значенні слів, ці "антифашисти" почали зі справжніх фашистських заходів, стали робити те, що саме їм до вподоби: вбивати, калічити, брати заручників, гвалтувати...
А зі східної сторони кордону потекло широкою річкою до тих виродків усе, що можна купити в звичайній путінській спортивній крамниці: автомати, кулемети, гранатомети, ПЗРК, та групи мирних туристів з усім оцим скарбом. Туристи треба для того, щоб роздати "спортивне знаряддя" та навчити їм користуватися. Ось і знову: новояз, нове значення старих слів. Тепер мирні беззбройні повстанці можуть спокійно зустрічати війська нашої держави, пробачте, Київської хунти.
До речі, аби ж ті хлопці та у словник подивилися, такого б не ляпнули. Бо виходить, що хунта, як і є, то вже точно не у нас, а у нашого сусіда, що, бувши по суті, досить далеким родичем (мала частина його населення має з нами якесь більш-менш спільне коріння), називає себе нашим старшим братом (газів багато, страждає на метеоризм, бачте).
А у сусіда нашого зі словами- повний триндець. Хай мені вибачають, але у них, чим далі- тим більше схоже на те, що писав поганий, бо англійський, письменник Оруелл: "Свобода- це невільництво, мир- це війна"... Вони, як послухати, дуже мирні, тільки дуже бояться Правого Сектору та візитівок Ярошу. Зараз вони змушені, бо увесь світ не правий, мобілізуватися та бути готовими до перетворення усіх у радіоактивний пил. Той, хто ляпнув таке, прихворів чогось, кажуть із серцем проблеми. Шкода, що не з язиком. Про мізки делікатно промовчу.
Їх, сусідів, дебільні діточки, швиденько зайнялись "державотворчістю". Ой вей, скажіть мені, люди добрі, чому в усіх оцих поранених в голову "урядах" завжди є місце для "міністра" з характерною зовнішністю професійної повії? А, здається, здогадався: це, щоб не відволікатися від "державотворення", корисно мати таку професіоналку під, скажімо, рукою...
Закони у них теж дуже справедливі й законні- аж пре! Навіть вже на що у Лаврова шлунок кріпкий, але й він часом перехняблюється. Заборонити Кока-колу, Пепсі, МакДональдз! Правильно! Вдаримо по піндосах, хай знають! Не пустімо до себе Обаму з Меркель! Заспокойтеся, до вас не те, що вони, навіть сам пан бог Путін не приїде! Хіба що з антрепризою прибіжить штатний думський блазень Жирік, та й те... Ось мені подобається: заборонити біометричні паспорти та прививки. Оце по-нашому, по- православному! Тепер давайте уколи в дупу заборонимо, бо не по-пацанячому. А глистів назвемо, для солідності, очковими зміями.
До речі, про російське православ’я. Воно завжди було на підхваті у влади, завжди було імперським. Але зараз воно набуває, в сімбіозі з державою, справжніх сатанинських обрисів. А може це просто її нутро висвітилося?... Не знаю...
Господи, у нас стільки роботи! Ми усім миром допомагаємо майже вщент зруйнованій армії, ми намагаємося вижити, й не просто вижити, а змінити країну, змінити на краще, щоб можна було в ній жити, працювати й нікому не кланятись. А тут,- знову змінилося значення,- народні, пробачте, обранці, починають шантажувати: домовляйтеся з нами, бо погано буде, ми, особисто ми, ляльководи отих лиховісних ляльок. Ні, у відкриту вони так не кажуть, суду бояться, але дуже-дуже прозоро натякають. Так, панове Ахметов, Єфремов? Пане Добкін, як там, текст вже не по-дебільному написано?
А борці за щастя усього прогресивного людства, як завжди, вирішили для початку поборотися за щастя жителів селищ Барвіха та Горкі-9. Ну, й себе не забуваючи. Так і живуть, і грець їх не вхопить: патріотів чужої держави, ідолопоклонців, що моляться на муміфікований труп. Це вони для самозаспокоєння звуть себе патріотами. Хоч насправді вони- зрадники, провокатори, імперці. Мироїди.
Я усе ж таки сподіваюся, й чим далі, тим більше, що слова, усе ж таки, повернуться до свого первісного сенсу, що свобода у нас буде свободою, мрія- мрією, щастя- щастям.
А вони хай як хочуть.
