У всі часи були письменники, які передбачували майбутне з точністю дивовижною. Частіше за все народ просто не вірив і вважав їх твори дурними вигадками, або просто фантастикою. Ну, наприклад, хто з нас двадцять років тому думав, що доживе до штучних малоїстівних  продуктів, питної води, яка не тече з крана і яку треба купувати, кисню у бляшанках,  до торгівлі власними органами? Ба – дожили. Мало хто серйозно сприймав пророцтва Орвелла, написані ним у 1947 – зараз його не цитує тільки лінивий.
Тому, прочитавши дуже схожу по духу книгу, я замислився над майбутннім України. Про що книга? Про політиків-щурів, які на хвилі демократизації прийшли до влади,  з”їли непворотких політичних важковаговиків і намагаються керувати країною. Тільки виявляється, що здатність вкрасти (або навіть заробити) мільйон зовсім не тотожна здатності керувати державою. Відчувши, що влада вислизає з рук, вони намагаються вижити знайомим бізнесовим способом – знайти кришу. Говорячи ще простіше – запросити окупаційні війська для «наведення ладу». У них ще вистачає снаги підкупити (або залякати) генералів, щоб ті наказали війську не стріляти. А тих, хто не підкорився, називають зрадниками  і посилають на них окупаційні війська. В той самий час пані-президент разом з радниками з місцевими прізвищами і  Ґарвардськими дипломами, гарно підвішаним язиком поясняє, що це все робиться для людей.
Це книга про людей, які мають виживати у час безвладдя. Про те, на що може пертворитися людина, яку не утримують сталеві лещата держави. Людина, як така, існує сотні тисяч років, а нашарування такої-сякої цивілізації складає ледь 5 тисяч. Тому, у скрутні часи на перший плани одразу вилізає головний  інстинкт – виживання, людина людині стає вовком, а розум - засинає. Без медицини, гарячої води, пенсій і автобусів. Коли засинаєш і прокидаєшся з автоматом під головою, а в кишені носиш гранату «на безвихідь».  А самою солодкою мрією стає КПВТ або ЗСУ на даху власного бункера.
Заспокою – це книга зовсім не про Україну. Це «Мародер» Беркема аль Атомі. Вона - про Росію, про південний Урал. Але ознаки, що у книзі передували приходу «пухнастої сибірської тваринки», дуже помітні у теперішньому нашому житті. І мені не дуже хотілося б, щоб такий жах втілився в Україні.