Про тотальне порушення прав україномовних громадян України говорити, чомусь, не прийнято. Хоча всі факти цього абсолютно очевидні. В україномовних регіонах більше половини книг, газет, теле- і радіоефірів - російськомовні. У російськомовних же регіонах україномовна продукція майже відсутня як клас. Тобто, російськомовний громадянин може задовольнити усі свої мовні потреби будь-де в Україні, в той час, як україномовний, - не може в повній мірі на Заходні і у Центрі, і зовсім не може на Сході і Півдні. Рівноправність двох найбільших мовних общин України порушується вже не перший десяток років.
 
Російська мова вимиває українську майже з усіх сфер суспільного життя. Яка причина? Так як я не є прихильником різних теорій змови, я дотримуюсь думки, що процес вимивання української мови є цілком об’єктивний, і базується на двох основних причинах.
 
Причина 1. Економічна.
Будь-яка продукція виробляється під певний ринок. Беремо постсовковий регіон. Споживачів, що потенційно можуть купити україномовну продукцію, приблизно 30 млн. Потенційний попит на російськомовну - понад 200 млн. Так як об’єми ринків різні, економічна привабливість у виробництві російськомовної продукції, порівняно з україномовною - більша.
 
Причина 2. Урбанізація.
Так історично склалося, що в українських селах розмовляли українською, у містах же україномовні містяни були у меншості. І якщо на Західній Україні ця тенденція була зламана, то в інших регіонах вона збереглася. А так як процес урбанізації ніхто не відміняв, то переселення україномовних селянських сімей в російськомовні міста призводить до майбутнього зросійщення їх дітей та онуків.
 
Отже, ми маємо цілком об’єктивні причини поступового знищення української мови, що призводить до грубого і перманентного порушення прав україномовних громадян. Як з цим боротися? Варіантів є багато, але це тема окремої статті. У цій статті я хочу зазначити, що жодні спроби захисту української мови, без адекватної державної підтримки, не будуть дієвими. І щоб держава мала законні конституційні підстави здійснювати таку підтримку, українська мова повинна мати статус єдиної державної. Адже якщо, окрім української, офіційний статус матиме ще, наприклад, російська, то прийняття заходів підтримки тільки української мови буде повністю неконституційним. Збереження статусу української мови - це не тільки питання захисту україномовних громадян, права яких порушуються, це питання збереження української мови і культури в цілому.
 
Натомість, що ми бачимо? А те, що російські фашисти з ПР і КПУ по трошки добиваються свого. Багато хто вже готовий піти на підняття офіційного статусу російської мови в Україні до ще вищого рівня, ніж зараз. Тобто, після тотального зросійщення південних і східних регіонів, кремлівські холуї хочуть надати офіційного статусу російській уже на всій території України (в тому числі на Заході і в Центрі). Все ніяк не можуть відмовитись від ідеї завдати українській мові остаточного смертельного удару. Мало того, що українська мова й так ніколи не одержувала належного державного захисту, адепти "російського світу" хочуть, щоб на планеті не залишилося жодної території, де такий захист хоч потенційно буде можливим.
 
На мою думку, ніякі порозуміння з політичними бандформуваннями регіоналів і комуняк не варті того, щоб процес знищення української мови набув невідворотної тенденції. Рашизм не має пройти. За жодних обставин.