«ВІЛЬНА БЕСІДА», 8 березня 1991 року, Чернівці
 
«Важко бути євреєм!» - колись зiтхнув Шолом-Алейхем. Це, на жаль, було вiдомо менi з дитинства. Але, пам‘ятаю, як у шкiльнi роки ми поїхали з класом на екскурсiю до Києва.
Наш туристичний вагон стояв на станцiї Дарниця, а на сусiднiй колiї розташувався вагон iз школярами з Вологди.
Якось увечерi я і два моiх приятелi завели жартiвливу бесiду з вологодськими дiвчатами, якi спочатку сором‘язливо посмiхалися, але врештi –решт, жваво забалакали з нами, весело пострiлюючи оченятками.
Раптом з‘явилася їхня «класна дама» i залiзним командирським тоном спитала:
- Откуда ребята?
Почувши у відповідь слова «Захiдна Україна» негайно зреагувала:
- Девочки, марш в вагон! Это бандеровцы!
Вона гримнула дверима, а ми лишилися на перонi - три «бандерівцi» з Чернiвцiв: Женя Штеренберг, Нолік Акерман та я.
Тодi я вперше збагнув, що бути українцем теж iнколи важко.
Сподiваюсь, що пiсня «Єврейський курiнь» в мiру моiх скромних можливостей послужить нелегкiй справі подолання непорозумiнь між народами.
З повагою,
Еміль Крупник
 

Пам‘ятi українських сiчових стрiльцiв-євреїв, якi, виступаючи у складi  єврейського бойового курiня Першого корпусу УГА, вiддали життя за волю Укрaїни.
 
CЛУШАТЬ ПЕСНЮ
 
ИСТОРИЯ КУРЕНЯ