- В Америці через два місяці після виборів іноді невідомо, хто стане президентом.
- В Росії за два місяці до виборів вже відомо, хто буде президентом в найближчі 8 х 2=16 років.
- У Білорусі ще до других президентських виборів зрозуміло, хто переможе на третіх.
 
          Традиційно в Україні напередодні виборів електорат знає про кандидатів майже все: чи є у них відхилення у психіці, яка сексуальна орієнтація кандидатів і їх далеких родичів (навіть у тих, що мешкає у Австралії), скільки у кого коханців і коханок, як у них справи з травним трактом, скільки кандидати витрачають на туалетний папір і якої якості і т. д. і т.п.
          Програми депутатів мало кого цікавлять. Мозок виборця, ще до акту голосування, вимикається із-за валу інформації. Тому виборці "голосують" серцем, душею, у кого вона є, нюхом, дотиком, зором, слухом, деякі, звичайно, руками і ногами. Статевий акт якийсь, панове, а не вибори. Причому,  без використання запобіжників.
      "А уранці вони прокинулись…". Після всенародного акту, починається найцікавіше, підрахунок голосів, який у нас відбувається в особливо збоченій формі. У цьому беруть участь спеціально відібрані і треновані особи обох статей, у яких мізки не відключені або відключені частково. Ці люди не бояться УК, люблять гроші і їм подобається "найобувати"* громадян з відключеними мізками. Усе це відбувається під охороною «роботів» з МВС, запрограмованих "пиздити"** виборців з щонайменшими проявами мозкової діяльності.
         Підсумки робить ЦВК, у  строгій відповідності закону про вибори, згідно партійних квот  і отриманим грошовим знакам. Далі, всенародний «гульбан» та фейєрверк.
        Що маємо сьогодні? Кандидатів не міряно (добре хоч не всі 46), з різною орієнтацією і партійністю, з мізками і без, багаті і бідні, жінки і чоловіки. Судячи з опитувань, що терміново з'явилися, вже маємо явних лідерів. Хтось з них стане переможцем, хтось програє. Окрім лідерів маємо купу, так званих,  «технічних кандидатів».
        Спостерігається шалений «цунамі» демократії у лавах збетонованої ПР. З якого це дива? Виникають негарні підозри, що мета колективного «походону» ПР в президенти, такий же "цунамі" демократії на виборчіх дільницях та у виборчих комісіях і, схоже, цього разу, не для "дитячих витівок" з бюлетенями та протоколами. Швидше за все, це частина плану по зриву виборів, принаймні, на сході та півдні.. Не виникає сумнівів, що той план написаний нашим «грьобаним братухою». Великий «мінус» для «братухи», «роботи» з МВС у стадії перезавантаження програмного забезпечення. Нажаль, це досить тривалий процес. Хто може гарантувати, що в цей же час на сході не формуються загони «зелених мавпочок» з триколором на жопі ( для конспірації).
       Отож, пані та панове, хто стане переможцем Тимошенко або Порошенко (інші «відпочівають») не є найважливішою справою. Більш важливо, по перше, щоб вибори взагалі відбулися; по друге, щоб вони були найбільш чесними і прозорими за весь сучасний період незалежності України. Гасло під яким нам бажано провести ці вибори- "заберіть від нас граблі".
       А «грабель»тих скрізь,  як блох на занедбаному собаці. Беремо «Закон про вибори президента».
 
       Стаття 9. Право бути обраним.
1. Президентом України може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років.
 
     І шо воно таке -  «володіє державною мовою». З яким рівнем знання мови людина може бути кандидатом у президенти? Хто це вирішує, сам кандидат, його оточення чи ЦВК? Може я чогось не розумію (або не знаю), але де медичні  довідки кандидатів?
 
         * «Найобувати» -обдурювати кого-небудь;
         ** «Пиздити»  - дуже сильно бити кого-небудь.
 
Анекдот, просто сподобався:  
"У конкурсі “Україна очима москалів” переміг пан Василь зі Львова, який виклав очима москалів триметрове слово “Україна”."
 
Слава Україні!