Російська ідеологія покладається на тезу "Нема достойного кандидата, тому нам треба Путін".
Український свідомий виборець покладається на прагматичне "Краще обрати з поганих, ніж залишити найгіршого".
 
Обидві тези зручні для покидьків, які залишаються ДЕСЯТИЛІТТЯМИ у владі, саботуючи зміни. Погана заміна - те саме, що її відсутність. І у виборця довгий час немає попиту на нові імена. Пам'ятаєте тур Симоненко - Кучма? А його явку? Люди були настільки розчаровані таким вибором, що просто не йшли голосувати.
 
Попри всі маніфестування про молодих політиків у владі, ніхто за них не голосує. Ніхто не вірить у нові імена. Приклад з ДемАльянсом, як на мене, доречний. Це не жадібна ПР, не віковічна Батьківщина. Але виборці не ринулися обирати їх. Українська політика - це Санта Барбара, де без драми й сусідського "Сталіна на них нема" просто не існуватиме.
 
Сьогодні нам нав'язують протистояння Тимошенко - Порошенко, мов вони вже й так виграють, тому всі інші мають розступитися. Причому порівнюючи дані, видається, що соціологів ПР перекупив Порошенко.
Якщо ми відчуваємо системну кризу, чому ми маємо обирати між двома старими функціонерами. Чому б ними не ризикнути?
Ми маємо кричати людям, що всі ці рейтинги - маніпуляція. Це набагато важливіше, ніж розвіювання міфів про бендерівців і фашистів у Києві!
 
Нас залишають без вибору, вкидаючи в протистояння двох.
Це найвідвертіше ув'язнення, яке ми тільки переживали.
 
ЧАС НА ВОЛЮ.