Зустрічавсь з колегою. І повідав він мені таку от історію:
 
Існують істоти, що здатні пристосовуватись до будь-яких умов.
Такі люди теж є.
Вони пристосовуються до будь-яких політичних змін. Наведу приклад з найулюбленішого народом мистецтва – кіна.
 
Нещодавня керівниця Держагенства з питань кіно Катерина Копилова була  схоплена Державною фінансовою інспекцією України буквально за руку – на тому, що вкрала з державного бюджету 10,5 млн.грн.
Справу вела СБУ і готова вже була передати її до суду.  
Та врятував Копилову молодший син Януковича, якому, як виявилось, вона віддавала левову частку вкрадених грошей.
 
Зрозуміло, справа була спущена на гальмах. Це дало можливість цій хижій пані красти і далі.
За три роки агентство одержало десь 400 мільйонів гривень, з яких третина потрапила до злодійських кишень. А дві третини пішли на виробництво всілякого кіносміття, бо якість фільмів нікого й не цікавила. Вони були лише базою для розкрадання державних коштів.
 
Після Майдану хабарниця втратила посаду, але всіляко намагається повернутися на неї, як це не дивно, за допомогою партії «Свобода»!  
Ще за регіональних часів вона далекоглядно потоваришувала з кланом Іллєнків. І не просто потоваришувала, а всупереч правилам ввела Пилипа Іллєнка до своєї Експертної комісії. Чому всупереч правилам? Бо він був продюсером фільму «Толока», який за державний кошт знімав його дядько і ніяк не міг перебувати в комісії, що розподіляє державні гроші.
 
Тепер вона намагається врятуватися від справедливого покарання за допомогою своїх друзів зі «Свободи». І я не дуже здивуюсь, якщо вона знову очолить кіноагенство. В наші революційні, та, на жаль, не завжди прозорі часи всяке буває. Може статися й невірогідне. Та чи можна буде тоді вірити в чисті руки представників нової влади?