16 квітня 2014 року виповниться 14 років з того дня, як в Україні пройшов єдиний за час незалежності Всеукраїнський референдум.
 
Нагадаємо його питання:
 

1. Чи підтримуєте Ви пропозиції про доповнення статті 90 Конституції України новою третьою частиною такого змісту: " Президент України може також достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо Верховна Рада України протягом одного місяця не змогла сформувати постійно діючу парламентську більшість або у разі незатвердження нею протягом трьох місяців підготовленого і поданого в установленому порядку Кабінетом Міністрів України Державного бюджету України", яка б установлювала додаткові підстави для розпуску Президентом України Верховної Ради України, та відповідне доповнення пункту 8 частини першої статті 106 Конституції України словами: "та в інших випадках, передбачених Конституцією України? "
2. Чи згодні Ви з необхідністю обмеження депутатської недоторканості народних депутатів України і вилученням у зв'язку з цим частини третьої статті 80 Конституції України: "Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані?"
3. Чи згодні Ви із зменшенням загальної кількості народних депутатів України з 450 до 300 і пов'язаною з цим заміною у частині першій статті 76 Конституції України слів "чотириста п'ятдесят" на слово "триста", а також внесенням відповідних змін до виборчого законодавства?
4. Чи підтримуєте Ви необхідність формування двопалатного парламенту в Україні, одна з палат якого представляла б інтереси регіонів України і сприяла б їх реалізації, та внесення відповідних змін до Конституції України і виборчого законодавства ?

І що тоді вирішив народ? Сайт ЦВК нагадає нам, що кожне з питань отримало біль ніж 80% голосів «за». В кількісному вираженні – близько 25 мільйонів (SIC!) голосів «за» кожне питання.
Трохи наївні, трохи розмиті, але дуже важливі питання.
А що ж змінилося до сьогодні? А нічого. Частково реалізовано пункт 1 – депутатів зобов’язали скупчуватися у якусь таку більшість, хоча все одно, кожен голосує як хоче, і сенс тої більшості зараз мені не зрозумілий.
Але ж які вчасні речі, до того ж затверджені народом – і про бюджет, і про зменшення кількості депутатів, і про палату представників, що можна сформувати як завгодно, оскільки поле для нормального закону – необмежене (поле для зловживання і для «ненормального» закону – також необмежене).
А тепер, повернемося до сьогодення: спитайте себе, хто з кандидатів у президенти за 14 років намагався впровадити у життя результат референдуму? Хто з тих, хто новачок, говорить про впровадження цих результатів?
То що, хто там готовий нарешті звернути увагу на думку 25 мільйонів українців?
Нагадаю також, що Конституційний Суд України вирішив, що результат референдуму є обов’язковими для впровадження.
От такий от вам маленький і простий фільтр, але боюся абсолютно непрохідний для всіх кандидатів…