"Мы столкнулись с экономическим давлением РФ. Подписание соглашения с ЕС было бы катастрофой"
 
А я от думаю, що Рибак цілком щиро це сказав. Звісно, не без долі політичного трьопу (він все-таки в проросійській партії), але є в його словах доля правди. Його правди. І ось чому.
 
Якщо перекласти ці слова на формат банально-сімейних стосунків "нормальної радянської сім'ї" - а Рибак є породженням якраз такої "ячейки общества", більш того, він і досі живе в цьому світі - то виглядатиме це приблизно так. Жінка, яку регулярно лупцює п'яний (чи просто дурний) чоловік, пояснює міліціонеру свою чергову відмову писати заяву: "Так він мене тоді взагалі уб'є, а так я вже звикла, він і не сильно останній раз бив, ну а то, шо синяк залишився, так я пудрою засиплю - і ніхто не побачить". ("А якщо й побачить, - це уже про себе додається, - то у мене на роботі половина так живе. А у другої або все іще попереду, або уже позаду".)
 
Тому, якщо впадати в філософствування, проблема України не в тому, що в політиці і суспільстві є дурні, падлюки чи "п'ята колона". А в наявності двох світів - власне українського (який з кожним роком все більше наближається до європейського) і фантомного совкового, який для багатьох людей цілком реальний.