Українці і росіяни – брати чи вороги? За останній час межа прихильників ідей УПА, скотившись з карпатських верховин, форсувавши Дніпро, міцно закріпилась на лівобережжі. Сама ідея УПА дещо видозмінилась, хоча і подібна до первісної: як і в 40-х ми маємо розраховувати лише на свої сили, як і в 40-ві у нас ті ж вороги: совєти і фашисти. Одна відмінність – совєти і фашисти злилися в одне ціле.
Наша історія настільки сильно переплетена з російською і стільки разів переписувалась, що правди здається не знайти.
Українці і росіяни – так схожі ми, чи різні? І в чому полягають наші відмінності? Вже проводились аналізи ДНК націй. Хтось, з розумним виглядом, пудрив мізки про галогрупи, хромосоми, скіфів, сарматів, фіно-угрів, чудь, мерь, татарів і таке інше. Але вибачте, як бути з Рязанським, Смоленським, Новгородським і Володимиро-Суздальським князівствами? Там жили і живуть такі ж слов’яни як і ми, і прийшли вони туди з нашого, білоруського і польського полісся. Звичайно їм довелось асимілювати місцевих мешканців, як і наші пращури асимілювали залишки скіфської, сарматської, а подейкують і трипільської культур. Тут можна озброїтись різними теоріями походження слов’ян. Навіть теорія Грушевського підійде, хоча я вважаю її повним абсурдом, ну потрібна була президенту хоч якась національна ідея, кращої не вигадав. Правда, скільки ж я зустрічав особистостей, що своєю життєвою позицією підтверджували вірність теорії Грушевського. Наведу простий побутовий приклад.
Народи крайньої півночі з російської мови, окрім «однако» вивчали ще чисельники, бо у власних мовах їх недостатньо було. Справа в тому що зірку «Героя соціалістичної праці» давали за 1000 оленів, а за «багато» оленів нічого не отримаєш.
В 90-ті Дніпропетровську курсували старенькі автобуси для пільговиків. На громадських зупинках люд часто обговорював мовне питання. «Ну вот нужна мне эта мова, я всю жизнь на русском языке разговаривала. Ни за что ее учить не буду. Где на той мове говорят? Только в забитых селах. О, «пільговий» едет!» Зауважу: «ПІЛЬГОВИЙ», не «ЛЬГОТНЫЙ», така собі зірка «Героя соціалістичної праці» однако!
А в мене ще одна теорія виникла на основі порівняння двох мовних понять, що на мою думку впливають на свідомість і менталітет наших народів.
Хто такий українець? Це хлібороб, господар, ґазда, козак-воїн - представник народу, що довгий час не мав своєї державності. Не маєш державності – не маєш гарантованого захисту своїх прав і майна. Тому народ повинен повсякчас згуртовуватися за для своєї БЕЗПЕКИ. БЕЗПЕКА життя, БЕЗПЕКА своїх рідних, БЕЗПЕКА майна – це основні поняття, це невід’ємні права людини. На противагу БЕЗПЕЦІ приходить неБЕЗПЕКА. Для українця цей стан не прийнятний, в своїй мові українець до базового поняття БЕЗПЕКИ додав негативний відтінок. Українець, на генетичному рівні,усвідомлює, що БЕЗПЕКА – це нормальний стан людини, і так само, на генетичному рівні, українець не сприймає той негатив, що йому загрожує і готовий прикладати будь які зусилля для його подолання.
Навпроти, у наших північних сусідів, за основу мовної одиниці взято протилежне поняття «опасность». Опасность є завжди і всюди, з нею росіяни народжуються, в ній вони виховуються і, на жаль, готові прожити в опасности все своє життя. Якщо в росіянина зникає опасность, він відразу шукає собі іншу. Нормальний стан(для всіх інших крім росіян) БЕЗопасности навіть в російській мові має якийсь складний вигляд.
Всі ми люди, росіяни теж, і всі люди прагнуть спростити складні поняття: українець намагається створити БЕЗПЕКУ для себе, подолавши всі неБЕЗПЕКИ, чого б це йому не коштувало, а росіянин шукає собі стан опасности, втікаючи від БЕЗопасности, хоча природні інстинкти беруть своє і страх жене багатотисячну юрбу з Болотної тільки від слова ОМОН.
Але знайшлась відмінність у ще більш базовому мовному понятті.
Коли українець навчає свою дитину правилам життя, він пояснює їй, що можна робити, що не можна, як можна себе поводити, а як ні, не можна. І відразу з’являється складність «не можна», базове поняття «можна» має негативну складову. Доводиться простими поняттями поясняти чому так вчиняти не слід. В цьому випадку відбувається складне спрощення, українцю доводиться замислитися, знайти аргументи «за» і «проти», переконати, в першу чергу себе, а потім вже співрозмовника в неможливості вчинення тої чи іншої дії. Додатковим бонусом пошуку відповіді на питання «чому не можна?» є усвідомлення того що саме можна, або просто передача знань співрозмовнику. Якось спіймав себе на думці, що я своїй трирічній доньці пояснюю процес вироблення електричного струму і принцип роботи генератора, хоча все почалось з банального «НЕ МОЖНА лізти у розетку».
Натомість росіяни, щоб не напружувати мізки, використовують своє НЕЛЬЗЯ, або більш скорочено НИЗЗЯ. Як все просто: тато скаже, що в розетку лізти НИЗЗЯ бо вб’є і крапка, на червоне світло переходити дорогу просто НИЗЗЯ і все, вчитель скаже, що бешкетувати на уроці НІЗЗЯ, тому що він так сказав і так далі. І потім, вже важко не повірити імператору, бо як в дитинстві все НИЗЗЯ і крапка. А чому НИЗЗЯ? Тому що НИЗЗЯ задавати питання «чому НИЗЗЯ?» і крапка.
