Нє понімаю!
 
Таке почув сьогодні від знайомої, яку місяць тому агітував  прийти на Майдан.
 
Вона у якусь суботу таки прийшла з онучкою 12 років.  Поклали квіти,  на очі навернулися сльози, кинула в пластмасову  коробочку  «на цигарки» якусь купюру.
 
А сьогодні каже – нє понімаю!
 
Та хіба вона одна? Я теж. У лютому і «до того» та й після «після того» (19-21.02) лунало: «Молодці! Молодці!» Це коли ті сотні у камуфляжі ходили колонами, поклавши руку на плече «впєрєді ідущєго». Я теж кричав.
 
Стискалися руки, бігали желваки,  душу й серце переповнювала гордість та впевненість. Разом нас багато… Тисячі!
Яка сила! Намети, вогнища, каша, чай, пісні… Краса…
 
Крим.  Де ті сотні?
 
Нацгвардія.  Де сотні? Ну хіба що трохи.
 
Південний кордон. Херсонщина. Де сотні?
 
Згадую сцену, де батюшки молилися, співаки співали, однодумці однодумали.
 
А що щас? Кого не спитаю - так ми ж не знали, що Путін…
 
Так ніхто не знав. Крім Путіна.
 
А що зараз? Маємо список подій:
Мирошниченко з Бенюком…
Клічко – імпічмент Турчинову … Капець!  Гриценко – за!
Допкін – в президенти…
Бойко – в президенти…
Тігіпко – в президенти…
Ще Ківалова!
Сектор – смерть Авакову!..
Юля енд Шуфріч – поговорили…
У Верховній Раді ледь збирається кворум.
Нема комуняк.
 
За что боролись? За те, щоб під ІМХО про вбивство-загибель  Сашка Бєлого в кафе з автоматом на околицях Рівного, де ніби що шастають зельониє чєловєчкі - там сотні коментів?
 
Звісно – є заповіді: нє убій, царство небесне, вєчная память, те, се, ніхто не святий. Тим більше менти. Вони як снайпери - як не стрільне, то або в голову або в серце. Ще й двічі. Ні, щоб привести  живого. Звісно - це новина тижня. Купа ІМХО й коментів.
 
Але  де ж коменти про загибель сотні - тієї, що небесна?
 
А, та коли це було?..
Нє понімаю…
 
Не святий  і «пастор», не святий і «кролік», але їм не позаздриш. Політичні самогубці. Або може навпаки?
Це трохи залежить і від нас.
 
Сьогодні 26 березня. Що буде 26-го травня?  Чи не йдемо ми в прірву, перегризаючи один одному горлянку? Заради чого? Заради того, щоб доказати, які ми розумні  кожний окремо? Та нема питань. Навіть на ДД  – купа потенційних міністрів, експертів та депутатів. Але нема нічого дурнішого, ніж купа розумників, які тільки й роблять, що доказують свій розум.
 
А я дурень – бо нє понімаю!
 
Бо ворог один. І це ворог не тільки наш. Це ворог всього людства.