Росія – це не страна. І даже не стан душі, Росія – се множинность міфів. І цю довбану множинность нада кому-то деконструїрувать. Давайте рубать правду-матку. Чого се всьо должні ми розгрібать? Бо воно нафіг нікому більше ни нада, развє ше прибалтам і полякам із чувства солідарності і глубокой обєспокоєності, тьху ти, глибокого поніманія, того, шо ся срака рано ілі позно насунеться і на них. Європі ми би 100 год були би ни нада, єслі би нами не можна було заткнуть сю чорну диру на сєвєро востоці. Потому нам тоже не помішала би якато квазістрана, якою можна було би отгородиться от сього брата-уворота. Тільки нима ніде такой страни, развє віджати в Росії кусок, а потім перетворить його на буфер. Но возьми і відіжми. Попробуй. Ага.
 
Того нам не остається ніфіга другого, як деконструїрувать міфи. А розбить сі путінські совково-шваброчні міфи можна только дєйсвтуя його же дібільними методами – ахінеєю і аткравєннійшим враньйом. По-другому ж не поймуть. Їм же правда це всьо очєнь даже нравицця.
 
Приступимо-с. Міф 1. Росіянє – вєлікій восточнослов’янський народ. Росія – нікака не слов’янська страна – все це проіски татаро-монголо-ординського ГенШтабу ім. Батия Чингізхановича. Долгі годи, ше з 13-го віку работав сей ГенШтаб, шоби создать таку народность, котра нічого робить не буде, а тільки гордиться і других нею гордиться заставлятиме. І создали ж, блін. Создали се чудовіще двухглаве, Енгрі Бьорд, мать його за ногу. І воно ж покоя тепер нікому не дає. Все грає на своїй той балалайкє, бринькає, шо всім уші закладає, а як нап’ється, скатіна така, то зі своїми ракетами до всіх дружить лізе.
 
ГенШтаб, він коли на внєочєрідном засєданії видумував Расєюшку, то вони ж як поступили – рішили всього добра натирить отовсюду. Історію в України і Білорусі стирили, дєньги по началу тоже, а потім до своїх додумались через много годіков. Язик в всіх понімножку – і в фінов, і в тукрів, і татар, і в нас, і в поляків, і чуді даже. І всьо воно ніби і ніплохо було, но вот одна загвоздка получилась: всьо є, а народа – нима. То пришлось по людях ходить, землі з ними і страни цілі захвативать, і в рабство брать (в них ж його только в тища восємсот шиисят первом отмінили), шоб той народ наконєц-то создати. Ото назбирали народа і давай їм втюхівать, шо ви особєнні, Трєтій Рим, перший клас – друга четверть, і таке друге, а вони всьо слушають да п’ють, слушають да п’ють. Ото як нап’ються, то в них в генетічєской пам’яті винирює їх особєнность сразу. Глаза красні, нос – красний – хто ж ше такий особєнний, як то вони? І сокровенне «ти мєня уважаєш?» ричать до всіх без разбору, даже до своїх.
 
Міф 2. Русский язык. Русского язика не существує і ніколи не существовало – це фіно-україно-білорусо-татарський суржик.
 
Міф 3. Росія – Велика страна. В Расєюшці думають, шо живуть в «Великій» страні, бо їх всі бояцця. Самого двінутого псіха в псіхушці тоже всі бояцця, но він от того великим не становицця, йому в тому даже трєуголка не помагає. І вобщє – Росія – ето не страна – ето тєріторія. Оно ж як говорили про Союз, а тепер і про Расєюшку – одна-шеста суші, а о народє то ж не воспосмінають. Ототоже.
 
Міф 4. Росія, духовность, Руссъкій Міръ. Знаєм ми їх духовность, лиш би земельки захватить, да побольше. А для того всі методи покорни. На самом то дєлє Росія - злокачєствєнна опухоль на тєлє України і Білорусі, шо розрослася до небувалих масштабів. Ця фігня пускає метастази в усі боки, куда тільки достають її щупальця, шоби, як здихатиме, з нею подохло усьо, шо вокруг. Того її надо локалізіровать побистрєє, ізоліровать і закрить десь от гріха подальше.
І для подкріплєнія своїх аргументів по деконструїрованію і розвінчіванію міфів нам нада забабахати армію в мільйона едак три і вернуть собі ядерне оружиє, бо вони іначе даже слухать наших аргументів не стануть.
 
І вот в сій всій фігні, в сій деконструкції деконструїрованого, дуже важно нам так не дорозвінчівать Расєюшку, шоби самим в неї того – не перетвориться.