Москва, як завжди, нахабно обріхує Україну перед світом, власним населенням і навіть перед населенням Сходу України. Є засіб, як швидко і ефективно покласти цьому край.  
 
Відомий засіб зв'язку, масового обміну інформацією - телеміст.
 
Відмова від телемостів лише ще більше зашкодить москвинам.
 
Звісно, Москва проігнорує пропозицію проведення телемостів, якщо це запропонує, наприклад, Громадське ТБ будь якому московському телеканалу. Запропонує, обов'язково, публічно.
 
Але, після відмови, вже МЗС України офіційно, і, так само, публічно, запропонує те само МЗС Росії. Знову буде відмова, або ігнорування. Відтоді - Президент України пропонує це само так само - офіційно і публічно - президенту Росії. Виникає ажиотаж навколо пропозиції. Всі бачать, що Москва боїться свободного слова.
 
Наступний крок - українські журналісти та громадські діячи публічно адресно звертаються до ідеологів та пропагандонів московського ординства - до Проханова, Дугіна, Маркова, Пушкова, Павловского і до кожного, хто підписав вірнопідданого україножерного листа цареві.
 
З боку України і Росії - порівну секундантів, які наглядатимуть за дотриманням публічно узгодженого регламенту телемоста.
 
Запропонувати низку телемостів.
 
В разі отримання згоди, запросити на телемости міжнародних наглядачів та провідні західні телеканали.
 
В разі відмови посилатися на факт відмови як на доказу брехливості Московії.