З давніх часів люди живуть в павутині міфів. З найдавніших давен і до нині всі влади, правлячі режими, релігії і т. д., тримаються на міфах. Міф (др.-греч. μῦθος) – це напівфантастична розповідь про світовлаштування, про місце людини в цьому світі, про походження народів, держав, богів, правителів та героїв. Ми також живемо в полоні міфів.
    Хочу спробувати розвінчати деякі з них. Може комусь буде корисно і він зніме рожеві окуляри та подивиться на справжній світ. Я просто хочу спробувати показати, що Україна ЗАВЖДИ БУЛА САМОСТІЙНОЮ НЕЗАЛЕЖНОЮ ДЕРЖАВОЮ зі своєю історією, культурою, світоглядом, традиціями і релігією, а «братнє» відношення Росії – це всього лише міф, щоб виправдати постійні агресію і загарбницькі наміри по відношенню до України.
 
МІФ 1. "Братня допомога російськомовному кримському народу"
 
    Анексія Криму не є загарбницькими діями Росії, а є дружньою допомогою російськомовному народу в Криму, який страждає від утисків бандерівців та екстремістів. Майже вісімдесят років при совкові і більше двадцяти при незалежності, утисків російськомовним не було, а тут раптом скетчем рот заклеюють всім, хто російською говорить.  Дурниця повна, але 90% росіян цьому вірять. Та й в Україні таких достатньо. Але давайте почнемо з Росії.
 
МІФ 2. «РОСІЯ» - що це є?
 
    Спочатку приведу цитату з Карла Маркса: "В кровавом болоте московского рабства, а не в суровой славе норманской эпохи стоит колыбель России. Сменив имена и даты, увидим, что политика Ивана III и политика современной московской империи являются не просто похожими, а и тождественными...
Россия порождена и воспитана в противной и униженной школе монгольского рабства. Сильной она стала лишь потому, что в мастерстве рабства была непревзойденной. Даже и тогда, когда Россия стала независимой, она и далее осталась страной рабов. Петр I соединил политическую хитрость монгольского раба с величием монгольского владетеля, которому Чингисхан завещал покорить мир...
Политика России - неизменна. Русские методы и тактика менялись, и будут меняться, однако главная цель российской политики - покорить мир и править в нем - есть и будет неизменной. "Московский панславизм - всего лишь одна из форм захватничества".
    За звичай, всі народи називають себе самі. Але Росія чомусь назвала себе чужим іменем.    Петро І Московське царство назвав іменем сусідньої Київської Русі. А чому, А тому що вигідно. Європа знала Русь (русинів) з давньою культурою та традиціями. Тепер Московія стала Россією (великою), а Русь – Малоросією (чимось таким непримітним). Чужа велич і історія вкрадена успішно. А ще можна вести відверту загарбницьку війну, створивши міф про «Собіраніє земель рускіх».
 
МІФ 3. «Куликовська битва»
 
     А чи була Куликовська битва взагалі? На сьогодні археологами не знайдено ні значних розсипів зброї на місті битви, ні решток воїнів чи коней, ні взагалі якихось ознак, що вказували б на велику битву де по міфічних джерелах загинуло від 250000 до 500000 воїнів. Чому словосполучення «Куликовська битва» вперше згадується тільки в «Задонщині» в 15 столітті, а князь Дмитро стає Донським тільки при Івані Грозному? Доречі, церква робить його святим вже в наші дні. Логічно зробити висновок що Куликовської битви, як і Золотої орди, ніколи не було. Це міф, придуманий для того, щоб показати древність земель Мокоші (Московії) і її героїчного звільнення з рабства.
 
Міф 4. «Київ – мати міст російських»
 
    Це є свого роду штамп в придумані історії Росії. Навіть, як що припустити, що князь Олег і сказав це, то до Московії, чи тим більше до сучасної Росії це не мало ніякого відношення. Ні однієї ні другої в ті часи ще не було. Територія Русі (Київської) в ті часи доводилась на землі майже від Дону і до сучасних земель Білорусії, включаючи Новгород і Суздаль.
 
МІФ 5. «Героїчна історія Росії»
 
    В 18 та 19 століттях придворними істориками терміново пишеться нова історія Росії. Карамзін, татарин за походженням ( із роду Кара Мурзи), письменник романіст, першим «народив» нову «офіційну» версію історії Росії. В Татищева Росія брала початок з Київської Русі. В Карамзіне все по іншому, роботи Татіщева десь згубились (їх просто знищили). По Карамзіну, Росія бере свій початок з 8 століття і борючись з монголо-татарською навалою здобуває в решті решт в «Куликовській битві» заслужену свободу та велич. Далі об’єднуючи «ісконно руські землі» простирається від Москви до самих до окраїн. Але що цікаво. Вся історія об’єднання (читай завоювання) Сибіру і Далекого сходу починається з походів «миролюбивих»  Ермака, Державіна та інших. Про народи, які проживали на Уралі, в Зауральї, Сибіру, Алтаї та на Далекому сході немає ні слова. Чи там ніхто не жив? Тільки «разрознєниє расєянє», яких мирно і успішно об’єднали.
    А все тому, що нема місця всьому «нєрускому» в історії Росії. Не було Росії – не було і історії. Просто жили дикарі і варвари. Також в історії Росії нема реального місця і українській та білоруській історіям. Ми люди другого сорту. А як що і було щось визначне із «другосортних» народів, то це згадувалось в зменшувально-принижувальній формі. Талановиті вихідці з інших народів об’являлись зразу руськими і як що хотіли спокійно жити, то не мали права писати і говорити на рідній мові, а часто навіть і не називати свого народу. Історія решти народів не вивчалась зумисно, хоч їхні цивілізації набагато старіші за так звану Росію. Ті ж башкири, татари і інші, мають давню історію, мову, писемність, культурі і т. д., але це все підмінили на «велікорасєйскій міф».
 
МІФ 6. «Україна – окраїна»
 
    Як що слідувати такій логіці (задорновській), то міліція не від грецького слова, а від «мілиє ліца», а Росія від «Ра сєять» (прям сонцелика і світить як Бог Сонця Ра). Доречі, історію древньої рідновірської релігії Київської Русі, Росія також привласнила і видає за свою ( зайдіть на «Ящик Пандори» і все стане зрозуміло).
    Але достатньо відкрити європейські мапи 17 століття, щоб впевнитись, що словом Україна позначались землі Київської Русі, яка була давно відома народам Європи. Боплан, наприклад, в 17 столітті, позначив на своїй карі «Україна – земля козаків». Московія на цих же картах значиться як «Велика Тартарія». То хто ОКРАЇНА?
   Продовження слідує. Вибачаюсь за брак часу. З повагою.