Кожен політолог - якщо він дійсно таким себе вважає, повинен усвідомлювати, що у будь-якого наданого ним прогнозу завжди є наслідки. Більше того, перше, що він повинен чітко усвідомлювати: його аналіз не є абсолютною істиною, а лише поясненням, яке він дає подіям, і воно - не єдине. І навіть більше: він повинен розуміти, як саме буде сприйнятий його аналіз людьми. Особливо, якщо він хоче допомогти, а не зробити ситуацію ще гіршою.
 
Я не політолог. І тому вважаю, що аналіз (або прогноз) має за мету дати людям варіант розвитку подій. Авжеж це не істина в останній інстанції, але дуже ймовірна перспектива. І чим більш ймовірна, тим кращий аналіз чи прогноз. А якщо враховувати, як саме він буде прийнятий, то це вже не прогноз, а маніпулювання свідомістю. Можливо, на думку автора, це і є метою політологів. Тоді Бог йому суддя.
 
Дехто задасться питанням: а чим же таким шкодять аналізи Андрія Ілларіонова, адже він, навпаки, попереджає нас про плани Путіна? Так от в тому і річ, що окрім попереджень (за що йому великий респект), він в безапеляційній формі дає оцінку подіям в Україні, і знову ж таки в безапеляційній формі дає однозначний прогноз у формі: «все буде погано». Можливо, все так і є.
 
Тоді це його право. А можливо й обов’язок.
 
Але одна річ говорити це тим людям, які приймають рішення, а зовсім інша - робити публічні заяви, на які реагуватимуть звичайні люди, а далеко не усі з них уміють самостійно аналізувати ситуацію, а прагнуть простих пояснень і простих рішень.
 
1. А чи є можливість достукатись до тих людей, що приймають рішення? А чи приймуть вони рішення в інтересах звичайних людей?
2. Невже всі ці люди, до яких звертається Ілларіонов, не в змозі самостійно аналізувати ситуацію, але в змозі правильно оцінити висловлювання Ільченко? Чим кардинально відрізняються ці люди, що висловлювання одного в них викликають «неправильну» реакцію, а іншого – «правильну»?
 
Давайте стисло подивимось, яку саме оцінку давав Андрій Ілларіонов:
 
- влада здала Крим;
- Яценюк летить у Вашингтон оформляти здачу;
- термін життя нашого уряду - максимум тижні;
- Захід уклав із Путіним «Мюнхен-2014»;
- Обама здався Путіну.
 
Не зовсім так, але плюс-мінус… Влада таки здала Крим. Яценюк летить за допомогою, але ніхто замість України не має бажання вирішувати проблеми України. Особливо поки це проблеми лише України. Термін життя нашого уряду залежить від вирішення зовнішніх та внутрішніх викликів. І якщо на зовнішні він мало впливає, то з внутрішніми просто не встигає (чи просто боїться) вирішувати. Це і неспроможні силовики, і всі, хто чинять безчиння від імені Самооборони чи Правого сектору, і депутати від Свободи, що втратили межу. Захід, відмовившись від використання військової сили, таки дав Путіну карт-бланш. І таки Захід в обличчі Обами здався Путіну. Бо це вони йому дзвонять, а не він до них. Бо це вони летять до нього, а не він до них. Бо це вони намагаються йому пояснити свою позицію (чи так він їх зрозумів? Чи не винні вони, що не змогли вірно донести свою позицію?) Бо з їх сторони слова, а з сторони Путіна дії. І йому плювати на міжнародне право. І він силою бере, що йому заманеться. А у відповідь лише непорозуміння. Це не капітуляція в цьому місці і в цей час?
 
А тепер давайте спробуємо кількома словами описати реакцію широких кіл суспільства на такі прогнози. Відповідь:
- обурення;
- зневіра;
- страх.
 
Так, обурення. 100%. Зневіра? – Можливо. Можливо навіть у багатьох. Страх? – Теж можливо. У декотрих. А ще злість і лють. Ті злість і лють, що не дають спокою тисячам людей. І ці тисячі штурмують воєнкомати. Ці люди просять зброї. Так, вони відчувають обурення, можливо – зневіру, може відчують і страх. В майбутньому. Але не зараз. Зараз – злість. І, можливо, навіть лють. Від того, що їх намагаються «злити»,
Не треба вважати, що Небесна сотня забрала до своїх лав всіх Людей цієї Країни.
 
Цитати далі:
…навіщо оприлюднює такі прогнози, які тільки збільшать напругу, і збільшать ступінь безладу і хаосу, для початку, в головах дезорієнтованого населення?..
…вони можуть призвести до краху і тієї благенької державності, яку ми зараз маємо, і призвести до тієї самої війни всіх проти всіх…
…рухнуло все міжнародне право…
Тому не слід чекати блискавичної реакції.
 
Вибачте, але саме цьому треба чекати блискавичної реакції. Це як ядерна атака. Ядерна атака = міжнародне право перестало існувати. Так? Чи ні? Давайте відверто:
1. Постійне порушення міжнародного права рано чи пізно призведе до ядерної атаки.
2. Якщо порушення міжнародного права не спинити, воно стане постійним.
 
Тобто, ядерна атака = міжнародне право перестало існувати, а міжнародне право перестало існувати = ядерна атака.
Чи я в чомусь помиляюсь?
 
(Вибачте, але про «Майдан-3.0» в статті «Пристрасті по Ілларіонову» нічого не знайшов, інформацією не володію, тому і прокоментувати нічого не можу).
 
… заявляти про «новий Мюнхен» теж не слід - для цього немає жодних підстав. І ось чому:
 
- на засіданні Радбезу ООН представники всіх світових держав висловились за Україну;
- референдум та анексію не визнала жодна із провідних країн світу;
- суспільна думка по всьому світу цілком і беззастережно на боці українців;
- розробляється і вже втілюється в життя проект економічних санкцій проти Російської Федерації з метою спробувати зупинити дії її головного ідеолога.
 
Слова, слова, слова… Може згадаємо Польщу 39-го року? І про виключення з Ліги націй агресорів? І чим це допомогло Польщі? Чи навести приклад як зараз італійські та німецькі концерни заключають з Росією контракти на мільярди євро не зважаючи на її дії в Криму? Чи може самі в змозі знайти цю інформацію, хоча б на Лінкодромі?
 
…Цілком можна погодитись з Ілларіоновим, що світ захищатиме тільки тих, хто опирається сам. Однак давайте будемо чесними: ми не могли повернути Крим ані спецоперацією…

Згоден. Але, по-перше, увагу Криму потрібно було приділяти ще за часів Майдану. Але то таке, теорія, так би мовити. І дати наказ військовим захопити будівлю ВР Криму, вибити зелених гуманоїдів – теж було можливо, але це теж теорія вже.
Але…
Маю думку, що Путін і його гоп-контора на цьому не зупиняться. І ось тут ми повинні опиратися. Вибачте, я зараз скажу вельми не політкоректні речі. Але для того, щоб в Росії почали розуміти, що Україна – не Росія, вони повинні отримати «вантаж 200». І не разовий, а постійний. А для цього потрібно опиратися. І це потрібно робити краще, ніж Грузія чи Чечня зараз. І ми це в змозі зробити. Нас лише (майже) в 4 рази менше, чим їх від Кенісбергу і до Камчатки.
Але для цього повинен бути офіційний наказ. Без нього наші втрати будуть більшими і не будуть мати сенса, бо, врешті-решт, не треба з захисту Країни робити самодіяльність. Чи навпаки…
 
… Однак робити з цього висновок, що Крим втрачено, не слід…
 
На найближчі 20, як мінімум, років слід. Ми не маємо можливості повернути Крим військовим шляхом. Ми його зможемо повернути лише демонструючи вищій рівень життя і маючи поряд зовсім вмираючу економіку Росії. Це можливо, але не зараз і не скоро. Але для цього нам самим для початку потрібно вижити і створити процвітаючу Країну.
 
… Не слід також робити і висновок, що ми - беззахисні. За три тижні ми почали швидкісну навіть за західними мірками відбудову армії….

Згоден. Частково. Не беззахісні. Але й не готові на 100%. А тим більш не готові вести наступальні дії. І відбудову армії нам ще робити не один рік.
 
… Наостанок хотілось би поговорити про чинну владу, яка багатьма уже розцінюється як зрадницька, саботажницька і непрофесійна….
 
Це вже не про Ілларіонова, але… Тут вже, будь ласка, отримайте мої 5 копійок. 
Зрадницька, саботажницька – категорії суб’єктивні і залежать лише від точки зору оцінювача. А от професійність… Вибачте, але коли на посаду назначають не найманого менеджера, що відповідає заданим критеріям, а конкретну людину з конкретною фамілією тільки тому, що вона відповідає партійній квоті (особистій відданості, зв’язкам, знайомству з корупційними схемами), виникають багато сумнівів. Замість того, щоб сформулювати принципи, за якими повинна функціонувати нова влада, ми обговорювали персоналії в Уряді. Але Уряд, Бог з ним, має бути політичним. А професійни кадри рівнем нижче?..
 
… Немає простих рішень. Немає простих порад. Немає простих ситуацій. Ми живемо в історичну епоху, про яку потім будуть писати книжки…

А ось тут згоден абсолютно. 