Щоб з тренду не вибиватися, напевно що почну так: Путін – гад. І як його такого земля носить? Коли він вже нажреться? І коли він вже загнеться?
 
Ех, шкода, що сьогодні погода хренова. Якби світило сонечко, я б в хаті не сидів. Зробив би коробку з проріззю, повісив би її на шию. В руки -- плакат «Збираю Путіну на білі тапки». На спину – теж щось типу того, щоб більшу аудиторію охопити. Не знаю, як в Києві, а у нас кидали б всі. Навіть, якби були впевнені, що я на опохмелку збираю. Не люблять у нас Путіна.
 
На всіх новинних сайтах світу на перших сторінках питання «Як зупинити Путіна?», «Як переконати Путіна?», «Як вмовити Путіна?». Найпопулярніший шизік планети. На даний момент. Останнім часом щось часто неадеквати стають в центрі уваги. Єдиний плюс – те, що вони швидко минають. Для планети це, як нежить. Вся планета стурбована, але думати, як його зупинити, треба саме нам. Бо він хоче саме нашої землі.
 
Та чи проблема тільки тому, що у Путіна в голові вавка? Давайте не будем випускати з уваги те, що його підтримка в Росії сягає 75 відсотків. Мало є таких, в кого дах не поїде при такій підтримці. Якби не було Путіна, імовірність приходу до влади в Росії когось подібного була б досить висока. Там є величезний електоральний запит на «сильну руку». Як було в Німеччині. Гітлер тоді нагадив по всій Європі. Правда, й підтримка у нього була за 90%. Хочеться вірити, що ми маємо в запасі десь близько 15% до повної клініки. На громадян Росії ми вплинути не можемо, тож мусимо видумати щось інше.
 
Наше завдання ускладнюється тим, що підтримка Путіна не обмежується Росією. Великому відсотку наших громадян Росія є «своїшою» за Україну. Вони не хочуть бути українцями. Їх кумир -- Путін. І саме в цьому його сила. Як можна наказати донецькому прикордоннику тримати кордон на замку, якщо у вільний від роботи час він біля пам’ятника Леніну триколором махає?
 
На Українській Правді натрапив на коментарі до новини: "Народне ополчення Донабассу" блокувало рух українських військових.
 

Olexandr Ykraina:
Свои войска блокируют ну это уже черезчур. МВД, СБУ, пора действовать, а не мнять яйца в карманах, ублюдков арестовать , чтож такое, сколько будет этот гребаный гумманизм, всему должен быть конец, купка придурков остановили войска и 0 реакции.

І відповідь:

mic:
А, может, с "гуманизмом" надо было кончать, когда с майдана коктейли Молотова летели?

Почитав – і зрозумів, що силою в країні нічого не вирішиш. Не зміг Янукович, не зможе і теперішня влада. Тим більше, що у Путіна вже руки трусяться від нетерпіння ввести війська у відповідь на застосування нашою владою сили проти громадян. Кремль – не Пентагон, глибокою стурбованістю лякати не буде.
 
Вважаю, що нашій владі потрібно терміново провести референдуми по всіх областях і районах, де на це є запит громади. З великою кількістю спостерігачів зі всього світу. Поки ще ми будемо підрахунок проводити. Як буде рахувати Путін – ми точно втратимо велику територію. Влада поки що слабка, вертикаль ще не збудована. Якщо будемо поводитися так, як досі, то вже скоро будемо мріяти, щоб нам Київ лишили. А референдумом ми можемо вибити табуретку з-під ніг «собіратєля зємєль русскіх». Мовляв, ми відпустили б всіх бажаючих, але ж ніхто не хоче.
 
Розумію, що правильніше було б звертатися до патріотичного українського духу, закликати до оборони наших земель, до звільнення Криму. Але не можу забути розповідей діда, як були раді жителі Західної України приходу «освободітєлєй» зі Сходу. Не хотів би бути для Криму таким «освободітєлєм». Хотілось би бути рятівником тих, хто мене чекав би. Референдум хоч якось намалював би кордон «наших-ненаших». Якщо хтось таки виявився б «не нашим».