Сьогодні, перед тим, як сипанув сніг з дощем, на Майдані відбулася хода громадян з братніх народів .. Іноземці, що мешкають в Києві, з їхніми прапорами і родинами пройшли колоною і зайшли на сцену. По черзі вони підходили до мікрофону і промовляли зворушливі спічі, кожен виступав своєю мовою, без перекладача, але всі розуміли про що йшлося. Йшлося про любов і повагу до українського народу. Один з них навіть зізнався, що серед інших народів українському народу в майбутньому належитиме особливе місце. І кожен з них вигукував неодмінне і відоме в усьому світі "Слава Україні!"
 
Можливо я помиляюся, але мені здається, що таких щирих зізнань, яких ми почули сьогодні від цього яскравого букету іноземців, іншим народам не доводилося чути.
 
І повністю зворушений любов'ю світу до українців пішов я с товаришем на чаювання.
 
Дорогою ми обговорили здачу зброї. Обговорення пройшло спокійно, адже ні я, ні мій товариш зброєї не володіємо.
 
Обговорення почалося з того, що зброю треба не здавати, а реєструвати, а закінчилося воно тим, що наступна влада вже має бути народною.
 
Ні, я не вважаю Авакова і Наливайченко (чи, скажімо, Турчинова) зрадниками, боронь Боже! Навпаки, я впевнений в їхнії повній відданісті справі. Вони працюють задля народження нової України. Але поки що ця праця відбувається за старими схемами. Не лише тому, що старі схеми є для них зрозумілими і прийнятними, а й тому, що нові уявлення про владу і народ не встигли затвердитися і поширитися в свідомості активної частини політиків і суспільства.
 
От, скажімо, та сама пропозиція про здачу незареєстрованої зброї ..
 
Кому воно є вигідним? Хто є зацікавленим в складанні народом зброї ?
 
Хіба я можу це знати, як тілівізор про це мовчить? Але я можу здогадатися, бо інтуїція нє дрємліт ..
 
Отже, в кого є зброя? Вона є в ПС і в СО .. Це якщо розглядати неформалів .. А серед формалів зброя є в МВС і СБУ ..
 
Отже, виникає така здогадка, що зацікавленими в розброєнні народу і саме ці формали. А хто такі Наливайченко і Аваков? Вони є просто очільниками цих старих корпорацій.
 
Тобто, перед новими очільниками постала ділема: піти на поступки своїм корпораціям чи стати на сторону народних формувань. Вони знайшли компромісну формулу - неформальним формуванням пропонують здати зброю і отримати її знову вступивши в нову формальну організацію - Національну гвардію.
 
Цей копроміс виглядає начебто цілком пристойним. Дійсно, і народ залишається озброєним, і ситуація залишається керованою .. Але при тому щось зникає .. Що саме зникає?
 
Зникає те, що колись називали "махновщиною" .. Тобто, народ втрачає інструмент безпосереднього волевиявлення .. Зникає можливість несакціонованого самозахисту, разом з можливістю захистити мирне населення о організувати швидкий і широкий опір окупантам.
 
Зникає один з ключових елементів українського стилю - самоорганізація і висування очільників самим народом з подальшим суворим контролем їхньої діяльності. Йдеться про засади української демократії.
 
Натомість ми маємо відтворення непритаманної українському стилю радянської системи централізованого управління .. Якої, до речі, притримується наш стратегічний ворог - Росія.
 
В певному сенсі мова йде про народну республіку. Народну Республіку Україну.